Сьогодні, 27 червня 2018 року, відбулася чергова сесія обласної ради. Останнім часом усі ці зібрання швидше стали нагадувати величезний вулик, де зовсім мало справжніх роботящих бджіл. «Ну і нехай», − скажете ви. «Ми ж всі – різні. То й нехай», − відповідаю я, але ж якби толк був, а так… Вкотре просто прикро констатувати, що ні ззаду, ні спереду, і суцільна брехня кругом…
Сьогоднішня сесія – це потужний майстер-клас, як вміло та цинічно використовувати певні категорії людей заради власного піару. Демонстрували це, як новоявлена столична фігурантка Ірина Ванникова, так і старі регіональні політики. Тож сьогодні, на сесії, і перед нею, ми таки знову бачили драматичні вистави із циклу «хліба і видовищ»… Бачили як у брудній політичній боротьбі використовували АТОвців, які дійсно мають проблеми з виділенням землі. Хлопців дуже шкода, адже для популістів прості люди це лише ресурс для досягнення власних цілей. Маю надію, що вони це бачать…
Гастролерка та інші діячі своїми виступами демонстрували неймовірну майстерність володіння аудиторією, ораторські здібності тощо. Показували, якщо чесно, між рядочками, де, на їхню думку, місце всіх черкащан. Думають собі, бідосі, що їм із Києва видніше…
Але ж є категорія і тих, хто думає, і тих, хто аналізує. І тішить не одна розмова з читачами, які розуміють уже чітко, що якщо відбувається певний мітинг, то він комусь потрібний, його хтось проплатив, ним хочуть вирішите якесь власне «шкурне» питання, чи стати, для прикладу, безкоштовним інформаційним приводом для медіа. Є люди, які прямо кажуть про взаємозв’язок декількох останніх піар-акцій та Ірини Ванникової, яка скрізь називає себе представником компанії «Миронівський хлібопродукт», що, своєю чергою, має прямий інтерес у земельній сфері області.
Тішить думка, що людей мислячих усе ж більше стає з кожним днем… І навіть Костя, є така дивна людина у нашому місті, що один раз на тиждень відвідує всі редакції з аплікаціями із місцевих газет, сьогодні нам розповів, що вже не може вплинути на перебіг подій, задля покращення життя, адже бачив, як хлопцям неподалік роздавали гроші за участь у мітингу. «Ничего святого у людей не осталось. Работать никто не хочет…Кто же будет созидать?» − говорить нам, а далі показує схеми, як за його уявленнями можна змінити наше буття. Можливо й гріх його тут зараз згадувати й цитувати, але це теж подія сьогодення.
І чи то дощ за вікном, чи всі ці перфоманси, але на душі так тяжко… Хочеться грому й блискавки…
