На банкнотах часто зображують різноманітні географічні карти, переважно власної країни. Інколи розміщують карти, які є об’єктами територіальних суперечок, аби заявити права на ці землі чи з пропагандистською метою.
2 березня 2015 року Центральний банк Республіки Аргентина ввів до обігу нову банкноту номіналом 50 песо. На аверсі зображено обриси островів у Атлантичному океані: Мальвінських, Південних Сендвічевих та Південної Джорджії. Англійці вважають іспанські назви у цьому районі образливими і їх не використовують, називаючи Мальвіни Фолклендами.
Така відверта територіальна претензія з боку Аргентини до Великої Британії, яка фактично володіє цими територіями з ХІХ століття, не є чимось новим у відносинах цих країн. Суперечка за ці території триває з часу проголошення незалежності Республіки Аргентина. Суперечливим є й трактування історичних персонажів. На реверсі банкноти зображено гаучо Антоніо Ріверо. Для аргентинців цей південноамериканський ковбой – народний герой, борець за права робітників, керівник антианглійського повстання на островах. Для англійців – ватажок банди волоцюг, які «повстали», вбивши п’ять беззбройних людей.
Але ця банкнота є особливою. Від 2001 року 2 квітня в Аргентині відзначається національний день пам’яті – День ветеранів і загиблих у Мальвінській війні або просто День Мальвінських островів. Цього дня 1982 року підрозділи аргентинської армії висадилися на Фолклендському архіпелазі й окупували його. Уряд Аргентини оголосив про «відновлення» свого суверенітету над Мальвінськими островами. Наступного дня аргентинці висадилися на Південній Джорджії та Південних Сандвічевих островах. Почалася війна між Аргентиною і Великою Британією, більш відома як Фолклендська.
Хоча морський шельф навколо островів багатий на поклади нафти, підґрунтям цієї війни стало прагнення «малої переможної війни». Причому з обох боків конфлікту. Аргентина вдарила першою. Керівник військової хунти генерал Леопольдо Галтьєрі вирішив у такий спосіб зміцнити свій авторитет у країні, де падіння виробництва складало понад 20%, а інфляція – 600%. Прем’єр-міністр Великої Британії Маргарет Тетчер теж мала проблеми з рейтингом. Тому відкинула усі пропозиції щодо дипломатичних засобів вирішення конфлікту і направила у бік Фолклендів потужну військову ескадру. «Не може бути компромісу між правильними і неправильними!», – пафосно заявила Меггі.
Протягом 74 днів британці відвоювали острови, віддалені від метрополії на понад 12 тисяч кілометрів, а від узбережжя Аргентини – лише на 500.
Символ англійської перемоги на морі і аргентинської скорботи цієї війни – атака британського підводного човна «Конкерор» аргентинського крейсера «Генерал Бельграно». Крейсер потонув, забравши з собою життя 232 моряків. Для аргентинців ця втрата була великим шоком, людські втрати склали майже половину усіх загиблих аргентинців на цій війні. Для англійців вдала атака атомного підводного човна, наказ про яку віддала особисто Маргарет Тетчер, стала національним тріумфом і доказом того, що Велика Британія – володарка морів, як і колись. «Генерал Бельграно» зображений на реверсі вищезгаданої банкноти. Так само там зображено військове кладовище на Східному Фолкленді, де поховано 237 аргентинських вояків, які загинули 1982 року на островах.
Втрата крейсера «Генерал Бельгано» змусила аргентинців утриматися від активній дій флоту. Їх військове командування вирішило завдати англійцям непоправних втрат силами авіації, тим більше острови розташовуються відносно недалеко від аргентинських аеродромів. Але ці надії були марними. Повернення Фолклендів та інших островів під владу британської корони стало питанням часу. «І коли, нарешті, вночі 21 травня Королівські ВМС висадили війська десанту на берег у бухті Карлос, фермер-острів’янин однією фразою виразив особливість нашої нації. На питання офіцера-парашутиста, чи здивований він, побачивши оперативне з’єднання на якірній стоянці у бухті, фермер відповів: «Зовсім ні. Ми знали, що Меггі прийде», – згодом гордо і патріотично згадувала Маргарет Тетчер.
25 квітня британці повернули собі Південну Джорджію. Протягом 12-14 червня вони штурмом захопили панівні висоти у районі Порт-Стенлі – головного міста Фолклендських островів. Опинившись у безвихідному становищі, аргентинці капітулювали. 20 червня британці висадилися на Південних Сандвічевих островах, взяли їх без бою, завершивши, таким чином, операцію і всю війну.
12 жовтня у Лондоні відбувся парад переможців, у якому взяли участь 1250 військових. Свято завершилося у Гілдхоллі, де їх пригощали шампанським і святковим ланчем. Урочистий виступ Маргарет Тетчер завершився історичною фразою: «Ми пишаємося, що ми – британці».
У січні 1983 року прем’єр-міністр відвідала Фолкленди. З того часу 10 січня на островах відзначається як свято Маргарет Тетчер. Протягом наступних кількох років вона досягла вершини своєї політичної могутності.
Перепало слави й монаршій родині. Королева Єлизавета ІІ, взнавши, що уряд хоче перевести її сина-військовослужбовця на кабінетну роботу на час конфлікту, запросила Маргарет Тетчер на аудієнцію. «Наш син принц Ендрю, – заявила вона, – військовий льотчик з авіаносця «Інвізібл», також відправляється на Фолкленди. Його дідусь, король Георг VI брав участь у Ютландській битві, тому питань тут бути не може: член королівської сім’ї нічим не відрізняється від решти військових». Принц Ендрю брав участь у багатьох бойових вильотах, ставши уособленням «народної війни».
А в Аргентині народ під гаслами «Народ не здається! Геть зрадників!» вимагав відставки Галтьєрі. 1983 року хунту скинули, її очільника судили за порушення прав людини у країні та провальну військову акцію на Фолклендах. Але саму війну не забули, як і її жертви. Свідченням чого і є банкнота номіналом 50 песо 2015 року випуску.
