Примножувач наукових та академічних традицій, або Педагог із Божою іскрою в серці

Примножувач наукових та академічних традицій, або Педагог із Божою іскрою в серці

Ім’я академіка Володимира Григоровича Кузя відоме не лише в Україні, його добре знають і за межами нашої держави. Заслужений діяч науки і техніки України, дійсний член Національної академії педагогічних наук України, автор понад 160 наукових публікацій, серед яких – ґрунтовні праці «Виховний комплекс «Школа – дитячий садок» (1990), «Школа – центр виховання» (1991), «Українська козацька педагогіка та духовність» (1995)»), володар почесних звань «Міжнародна людина року 1996–97»(Велика Британія), «Людина 1997 року» (США), «Найвизначніша людина декади» в галузі освіти та педагогічної науки (США), «Провідний інтелектуал ХХ століття» (2000, Велика Британія), «Людина року. Особистість ІІ тисячоліття» (США, 2001) – перелік досягнень і нагород Володимира Григоровича можна продовжувати ще довго. Високі відзнаки – медаль «Ветеран праці» (1984), орден «За заслуги» ІІІ ст. (1998) Почесна грамота Кабінету Міністрів України (1999) та знаки Антона Макаренка (2005), Петра Могили (2007), Костянтина Ушинського (2008), Василя Сухомлинського (2008) – підтверджують надзвичайно вагомий внесок В. Г. Кузя у становлення та розвиток педагогічної думки і наукового знання України та світу.

Примножувач наукових та академічних традицій, або Педагог із Божою іскрою в серці

В Умані Володимир Григорович давно став уже легендою, насамперед, як ректор педагогічного університету, який очолював упродовж 16 років. За час його керівництва виш перетворився у лідера за кількістю студентів в області, було відкрито нові спеціальності й факультети, екстернат, магістратуру, аспірантуру, докторантуру, введено в дію нові навчальні корпуси, оновлено матеріально-
технічну базу. Заклад успішно пройшов акредитацію за ІV рівнем і здобув статус університету. Варто зазначити, що колектив колишнього інституту зі скепсисом зустрів спочатку ідею про статус університету: мріяти, мовляв, не шкідливо. Та Володимир Григорович, окрім того, що є геніальним стратегом, вирізняється ще й надзвичайною наполегливістю у досягненні поставленої цілі. Наділений вражаючою працездатністю, він усіх оточуючих змусив наполегливо працювати на результат. Ректор В. Г. Кузь спонукав колег до написання наукових праць (монографій і посібників, методичних рекомендацій для вчителів і студентів, статей у наукових збірниках і журналах), до навчання в аспірантурі та докторантурі, до участі у всеукраїнських та міжнародних конференціях.
Володимир Григорович чимало зусиль доклав до популяризації справжнього обличчя генія Павла Тичини, чиє ім’я і нині носить Уманський державний педагогічний університет. У цей час було засновано університетський Храм Рівноапостольних Кирила й Мефодія.
Ім’я Володимира Кузя в Умані овіяне легендами-бувальщинами. Колеги розповідають, як під час якоїсь подорожі він пожалів вуличного музиканта: забрав у нього інструмент і сам став грати, через якусь годину назбирав кашкет грошей для чоловіка. Відомо, що він любить, уміє співати, має ідеа­льний слух, але розповідають ще й про неабияку силу його голосу.
Володимир Григорович може бути грізним (уманські керівники заздрили вмінню змусити підлеглих моментально виконувати розпорядження) і водночас зворушливим, добрим (у січневі морози міг принести у шапці новонароджених цуценят), компанійським (наділений неабияким гумором, пам’ятаючи безліч кумедних бувальщин, він завжди ставав душею компаній).
Талановитий учений, геніальний організатор, неперевершений знавець людської психології, він майже все своє життя присвятив педагогічній праці. Очевидно, не випадково В. Г. Кузь удячний учителям, які трапилися на його шляху. Він із гордістю розповідає про директора своєї сільської семирічної школи (народився у селі Попеляни Пустомитівського району Львівської області), який був випускником Віденського університету і спілкувався із дітьми лише німецькою мовою, що дало можливість під час навчання уже в Дрогобицькому інституті стати улюбленим студентом у викладачів іноземної мови, бо її він добре знав.

Примножувач наукових та академічних традицій, або Педагог із Божою іскрою в серці

У Дрогобицькому педагогічному інституті він навчався на музично- педагогічному факультеті. Цікаво, що пам’ятає не стільки дисципліни, що викладалися, скільки талановитих викладачів. Уже тоді був повністю впевненим, що хоче стати педагогом. До речі, на його думку, знайти дитину, яка в майбутньому захоче стати вчителем, можна ще у школі. Уже в початкових класах така дитина – не просто школяр, а «старший» серед школярів: допомагає їм, підказує.
Після закінчення вишу працював учителем музики, викладачем із класу хорового диригування й історико-теоретичних дисциплін (СШ №1 м. Ізяслав Хмельницької області). Як зізнається, пам’ятає всіх своїх учнів. І похвалитися цим може далеко не кожен педагог, а, очевидно, лише той, хто вкладав у кожну дитину душу.
Володимир Григорович працював над проблемами співпраці дошкільної і початкової освіти, яка, на його думку, є особливо актуальною в селах; багато їздив по районах, організовував комплекси «школа – дитячий садок».
Нині Володимир Кузь завідує кафедрою дошкільної педагогіки Уманського державного педагогічного університету. Безліч задумів йому вже вдалося реалізувати, але здійснення багатьох ще в майбутньому. Як ректор вчився в Івана Зязюна: їздив, вивчав роботу лабораторій і переймав досвід. Донині очолює науково-дослідну лабораторію «Сухомлинський і школа ХХІ століття», що об’єднує однодумців, справжніх друзів; під його керівництвом захищено понад тридцять кандидатських дисертацій… Вважає, що для педагогічного закладу вищої освіти завжди важливими є лабораторії, орієнтовані на виховну, дидактичну роботу. Майбутнім педагогам радить читати Василя Сухомлинського, бо в нього можна знайти відповіді на всі запитання, він говорив про все. Надзвичайно високо цінує педагогічну скарбницю Антона Макаренка. Вважає, що завдання вчителя – виявити і розвивати особистість кожного учня.
Можна впевнено говорити про школу академіка Володимира Григоровича Кузя, яка об’єднує докторантів, аспірантів здобувачів, студентів, практичних працівників освіти, тих, кому передавалися його знання, досвід, людиноцентризм, оптимізм. Його вихованці працюють у найпрестижніших освітніх закладах, займають високі посади.
Володимир Григорович у житті не однієї людини відіграв роль рятівника, часто для зовсім незнайомих людей знаходив прихисток, особисті кошти, мудру пораду.

Він вміє відчути і вчасно піднести на необхідну висоту талант. У нього особливе відчуття на обдарування, тому оточений неординарними, гарними людьми, серед яких − завідувачі кафедр, декани, ректори, що продовжують його справу.
Найголовнішою підтримкою у своєму житті Володимир Григорович вважає родину. Протягом усіх років поряд із ним була ділова, мудра жінка та справжня Берегиня – дружина Наталя Петрівна.
Цьогорічний липень для Володимира Григоровича Кузя – ювілейний: шанований академік відзначає 80-річчя із дня народження. Віддаючи шану багатому досвіду, високому професіоналізму та значним досягненням ювіляра, щиро бажаємо йому зберегти на багато років благородну високість устремлінь, гуманність вчинків і невтомну енергію до великих звершень. Нехай яскраві промені Вашої енергії та благодатні зерна таланту педагога, вченого, організатора та керівника, засіяні Вами, шановний Володимире Григоровичу, на ниві української педагогічної освіти та науки, зростають щедрим врожаєм здоров\’я, добра і любові!

Прес-центр УДПУ

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x