Борис Мінаєв: «Хімія для мене і робота, і хобі, і стиль життя»

Борис Мінаєв: «Хімія для мене і робота, і хобі, і стиль життя»

Нинішнього року виповнюється 55 років наукової діяльності одного з найвідоміших учених України і світу, який уже багато років живе і творить у Черкасах. Разом із тим учений святкує і своє 75-річчя. Сфера наукових інтересів доктора хімічних наук Бориса Пилиповича Мінаєва досить широка: квантова хімія, теорія спін-орбітальної взаємодії і її вплив на хімічну реакційну здатність і спектри фосфоресценції, теорія органічних барвників для молекулярної електроніки та нанофотоніки, органічні фотовипромінювальні діоди. Попри досить поважний вік, учений постійно перебуває в русі. Він оточений студентами і послідовниками, багато часу приділяє спілкуванню з колегами як в Україні, так і за її межами. Жива легенда квантової хімії України намагається просто і доступно передати свої знання та поділитися життєвим досвідом із усіма, хто здатний зрозуміти. Серед таких людей пощастило опинитися і нашим кореспондентам, а отже, і всім читачам «Нової Доби».

– Хто з науковців вплинув на Ваше становлення?
– Для мене особливою людиною стала професор Наталя Олександрівна Прилежаєва. Після закінчення університету мене направили в аспірантуру по кафедрі оптики і спектроскопії на фізичному факультеті. Вона керувала кафедрою. Наталя Олександрівна приїхала до нас із Ленінграда. Вона учениця академіка Тереніна, який першим у світі відкрив триплетну природу фосфорисценції. Вона ж була керівником моєї кандидатської дисертації. Я дуже вдячний Наталі Олександрівні за те, що прищепила мені особливий смак до науки. Професорка мала колосальний експериментальний досвід і вміла пояснювати надзвичайно складні спектральні явища простою мовою. Саме це і дало поштовх багатьом моїм подальшим дослідженням.

– Серед великої кількості питань, що входять до кола Ваших наукових зацікавлень, можете виокремити кілька, які вважаєте найважливішими?
– Однією з найважливіших проблем, які мені пощастило вивчати, стало питання засвоєння живими організмами кисню. Я замислився над тим, як же проходить процес дихання. Адже він нічим не відрізняється від горіння. Виявляється, існують спеціальні ферменти, що дозволяють робити кисень активним. Це оксідаза й оксидиназа. Я зайнявся будовою цих ферментів і мені пощастило задіяти всі свої знання в галузі спін-орбітальної взаємодії і пояснити, як саме це відбувається. Ніхто в світі цього не знав. Багато біологів та й хіміків і досі цього не розуміють, бо пояснити це можна лише через квантову хімію. Також багато часу присвятив вивченню фосфоресценції. Уперше пояснив спектри поглинання і випромінювання кисню. Кисень – безколірний газ. Якщо ж охолодити його, він перетворюється в блакитну рідину. Я одним із перших пояснив, чому він стає зафарбованим.

– Наскільки сильно змінилася хімія як наука сьогодні, порівняно з часами Вашої молодості.
– Ми інколи між собою жартома кажемо, що нині в хімії не лишилося нічого святого. Раніше все засновано було на постулатах, законах, правилах. Усе змінив стрімкий розвиток обчислювальної техніки. У нас у Томському університеті були одні з перших обчислювальних машин, які щойно почали з’являтися. Та, що була в нашому університеті, називалася «Урал-1». Це величезний
конференц-зал весь забитий залізними ящиками. Сьогодні в нас невеличкий персональний комп’ютер виконує значно більше функцій, ніж той. Сьогодні все змінилося настільки, що будь-який студент на комп’ютері може розрахувати будь-яку молекулу. Більше того, не встаючи з крісла можна розробити цілком нову речовину, прорахувати її особливості й матеріали, що з неї можна виготовити. Це розкриває надзвичайно великі горизонти перед науковцями і хіміками, зокрема, і зовсім новий рівень відповідальності перед людством.

Борис Мінаєв: «Хімія для мене і робота, і хобі, і стиль життя»

– Ви багато років співпрацюєте із закордонними вченими. Чи відрізняється їхня наука від нашої?
– Уперше я зіштовхнувся із західною наукою в кінці 1978 року. Уже тоді стало зрозуміло, що там усе будується зовсім на інших принципах. Найсумніше, що пережитки радянської системи в нас досі залишилися. Того, що раніше називалося науковий комунізм й історія КПСС, вже немає, але ті підходи видумування із нічого лишилися. Також багато рудиментів радянської системи ще живуть у системі атестації кадрів. А знання міжнародної мови? Весь світ давно перейшов на англійську. Та найбільше в нас відстає техніка. В Україні просто немає сучасного приладобудування. А проводити серйозні дослідження в природничих науках без високоточних приладів просто неможливо.

– Невже в Україні все настільки погано?
– Чому ж погано. У нас багато розумних людей, світлих голів, які навіть за відсутності обладнання примудряються досягати високих результатів. Наприклад, узяти хоча б наші роботи. Пам’ятаєте, 2005 року винайшли новий матеріал графен? За нього ще Нобелівську премію дали. Так от, нам удалося створити свій аналог. Ми додали до вуглецю атоми кисню, утворилися незвичної форми кільця. Коли ми почали з’єднувати між собою молекули, вийшла надзвичайно стійка структура. Згодом удалося винайти новий матеріал із специфічними властивостями, який ми назвали на честь Черкас черкасіт. Але все це було зроблено… на комп’ютері. У нас немає можливості виготовити його, щоб потримати в руках. Але ми точно знаємо, що такий матеріал можна створити і прорахували, як саме це можна зробити, які властивості він матиме і що його можна буде використати в нових типах органічних світлодіодів, які застосовуються в надсучасних цифрових екранах – на телевізорах, смартфонах.

– Як так сталося, що корінний росіянин, який усе життя прожив у Казахстані, переїхав в Україну?
– Ну, почнемо з того, що не такий уже я і корінний. Ще в роки мого дитинства батько часто розмовляв українською. Я нічого не розумів, і постійно допитувався його, що це за така дивна мова. Він лише посміхався. Зрештою дізнався, що мій прадід родом із Слобожанщини. Коли я підріс, то теж почав цікавитися Україною і українським. Пам’ятаю, що в школі, у молодших класах, я часто ходив у школу у вишиванці. Значно пізніше сестра вийшла заміж і виїхала жити в Київ, згодом до неї переїхала і мати. Потім у сина почало часто боліти горло, ніс, і лікарі сказали, що нам треба міняти клімат. Тож, зрештою ми з дружиною і вирішили переїхати в Україну.

– А як склалося особисте життя у відомого вченого?
– Моя дружина закінчила також Томський університет, аспірантуру, раніше мене захистилася. Потім мандрувала весь час зі мною, приїхала сюди в Черкаси. Працює з самого початку в ЧНУ. Останніми роками теж займається квантовою хімією. Маю сина 1975 року народження. Закінчив Черкаський національний, фізкультурний факультет. Потім ЧДТУ за спеціальністю комп’ютерні машини і мережі. Був певний час програмістом. Зараз має свою фотостудію і викладає портретну фотографію. Маю також двох онуків. Старший Ян працює інструктором у тренажерному залі. Онуці ось нещодавно виповнилося 13. Дуже захоплюється малюванням.

– Чи є у вас якісь хобі, крім науки.
– Та, можна сказати, що немає. Хімія для мене то і робота, і хобі, і стиль життя. Приходжу додому і відразу сідаю за написання статей. Цим літом навіть на Дніпро не було часу сходити, так хотілося швидше закінчити статтю.

– Добре, а чим тоді цікавитеся, захоплюєтеся?
– Спортом. Зараз у це важко повірити, але я колись займався спортом. Був чемпіоном Казахстану з плавання і водного поло. Їздив на багато змагань всесоюзних. Але коли вступив до університету, довелося припинити. У Томську не було басейна в той час. Він був на ремонті. А потім я покинув. Але залишаюся досить щирим вболівальником. На змагання люблю ходить дивитися. Цікавлюсь багатьма видами спорту: біатлоном, плаванням, тенісом. Ну, і звісно, футбол. Ходив на стадіон, коли грав черкаський «Дніпро». За київське «Динамо» вболіваю, за «Шахтар». Цікавлюсь українською вищою лігою, можу всі ігри назвати і які команди на якому місці. А ще дуже вболіваю за футбольну команду «Олександрія». Колись у мене була хата в селі Михайлівка на Кам’янщині. А звідти і до Кіровограда недалеко. А там Олександрія поряд. Тобто вони для мене якоюсь мірою земляки.

Спілкувався Владислав Бедринець

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x