Літати в горах, або Перша зустріч з Карпатами

Дотягнутися до неба, торкнутися руками хмар, зачепити малесенький промінчик сонця і вплести його в коси.

Відчути себе невагомою пір\’їнкою, підстрибнути і полетіти… Пурхати метеликом, зринати птахою і кружляти осіннім листком.

Вдихати на повні груди, цілувати небо, обіймати його, стати з ним єдиним цілим.

Назбирати цілющих трав, що народилися у карпатських хребтах, проростаючи із самого гірського серця. Заварити з них чай.

Сидіти на балконі, укутавшись пледом, смакувати той гарячий трунок.

Спостерігати за хмарами, що то накривають серпанком, то розсіюються, розкриваючи гірські вершини.

Збирати в лісі шишки, сподіваючись побачити на власні очі чорну карпатську білку.

Вдихати пахощі хвої, лизнути смоли на пальцях, щоб запам\’ятати, які на смак Карпати.

Відчути дихання гір. Дихати з ними на повні груди.

Побачити як падає дощ, милуватися ним. Розуміти, що тут, в горах, дощ саме падає, а не йде, як у місті…