Вона так ніде і не вивчилася, закінчила школу, пішла працювати санітаркою. Якось і до пенсії там допрацювала, хороший колектив був, приязне ставлення. Мала зарплата? Так ніколи у розкоші і не жили, то й нормальним все здавалося. А от потім, на пенсії все пішло шкереберть…

Ще повна сил, а на роботу нікуди влаштуватися не змогла. А на мізер від держави не виживеш ніколи…

Взяли, неофіційно, прибиральницею в магазин, а через два місяці звільнили і зарплати не видали – знайшли купу причин….

Хтось зателефонував, наче донька, так здалося, бо злякалася сильно, адже потрапила дитина у лікарню, треба терміново гроші. Була кредитка – все відразу й кинула… Згодом з\’ясувалося, що стала жертвою телефонних аферистів…

Електрики пригрозили відімкнути світло, бо борг 240 грн…

Донька тягнеться, а я в неї на шиї… Без мене їй буде значно простіше…«Алло, доню, ти пробач мені, що ми не багаті, що я така безталанна… Не бачу потреби у дальшому житті. Прощай!» …

Донька примчала додому щодуху. Мама лежала без свідомості – наїлася таблеток…

Врятували… Встигли… Плачуть удвох в лікарні…