11 листопада 1918 року о 5.10 у лісі неподалік міста Комп’єн у французькій Пікардії у вагоні командувача військами Антанти на Західному фронті генерала Фоша представники Франції, Англії та Німеччини підписали перемир’я. О 11 годині пролунав 101 постріл – останній залп Великої війни. І наступила тиша – війна скінчилася.
Війна закінчилася цього дня на Заході. Події на Західному фронті створили й масову уяву про неї як про позиційні бої вздовж траншей, що протягнулися на десятки кілометрів. Назва твору Е.М. Ремарка «На Західному фронті без змін» чи не найповніше відображає перебіг війни у цій частині Європи. Потужна артилерія і кулемети за відсутності ефективних засобів зв’язку та застарілої тактики перетворили атаки через «нічийну землю» у беззмістовне масове вбивство. Спочатку для оборонців, яких ворожа артилерія перемішувала з землею. А потім для наступаючих, яких розстрілювали з кулеметів вцілілі мешканці атакованих траншей. Швидко підтягнуті на місце вбитих резерви відбивали втрачені позиції і все починалося спочатку. Хімічна зброя і танки мали лише тимчасовий ефект несподіванки. На фронті швидко з’явилися протигази і протитанкові гармати. Війна стала ще жорстокішою, але лінія фронту як і раніше рухалася то трохи вправо, то не набагато вліво. А солдати все менше розуміли, навіщо потрібне це жахіття. Лише під осінь 1918 року війська Антанти захопили стратегічну ініціативу, що зрештою й примусило Німеччину поступитися.
На Сході війна була значно динамічнішою: наступи і відступи, оточення і облоги фортець, прориви фронтів і перехід цілих областей кілька разів з рук у руки. І Перша світова війна тут закінчилася раніше – підписанням мирних угод у Бресті. Але війна на Сході Європи тривала ще довго. Революція на теренах колишньої Російської імперії переросла у війну усіх проти усіх. А нові держави, утворені на уламках Австро-Угорської імперії, заходилися силою зброї встановлювати вигідні собі кордони.
У листопаді 1918-го Захід зітхнув з полегшенням. І переможці – передусім Велика Британія і Франція, заходилися впорядковувати світ. Новий світовий порядок був настільки несправедливим до переможених і до деяких переможців, що мир у світі протримався лише 20 років. І 10 мільйонів загиблих протягом 1914-1918 років здалися дріб’язком у порівнянні з втратами Другої світової війни.
Чи зробив світ висновки з подій Великої війни? Здається, що і так, і ні.
Урядам стало очевидним, що тотальна війна, незнайома до цього часу, вимагає величезних витрат на утримання армії, виробництво озброєння і військового спорядження та переведення економіки на воєнні рейки. Витрати на війну, людські втрати, як серед військових, так і серед цивільного населення, а також руйнування інфраструктури значно перевищують усі сукупні вигоди переможців. Але світова війна повторилася знову і у значно більших масштабах. Ініціаторами її стали тоталітарні режими, які не рахувалися з можливими втратами заради реалізації своїх ілюзорних ідей. Звідси, майбутнє за демократичними режимами і людство, здається, це зрозуміло.
Країни, які почали війну, мислили категоріями поділу світу, сфер впливу і створення тут нових ідентичностей. Але війна закінчилася крахом чотирьох імперій – Російської, Австро-Угорської, Османської і Німецької, дві з яких як цілісні країни не відновилися, а на території трьох з чотирьох імперій нації на увесь голос заявили про своє право на самовизначення. Час колоніальних імперій минав. Але переможці – Велика Британія і Франція, здалося, цього не зрозуміли. З національно-визвольним рухом у колоніях вони зіштовхнулися вже після Другої світової війни, породивши жорстокі конфлікти у Індонезії, Єгипті, Ємені, Алжирі, Індокитаї та інших країнах, які боролися за незалежність. Національність відіграє важливу роль у житті суспільства, і досвід Радянського Союзу, який утворився невдовзі після закінчення Першої світової війни, тому приклад.
Війна довела значення технологічного прогресу та індустріального розвитку країни. Технологічно відсталі країни не змогли протистояти сучасним державам. Територія, запаси корисних копалин, сільське господарство, чисельність населення порівняно з попередніми століттями стали відігравати другорядну роль на тлі ступеню розвитку технологій. Майбутнє вбачається за технологіями, які є запорукою обороноздатності. Провідні країни світу це зрозуміли і можуть сьогодні вирішувати військово-політичні задачі у будь-якій частині світу. На жаль, керманичі деяких країн досі мислять категоріями ХІХ століття про розширення території.
Двом німецьким державним діячам приписують розмову про причини Першої світової війни. Колишній канцлер запитував: «Як же це сталося?», а його наступник відповідав: «Ах, аби ж знати!». Людство багато раз воювало після 1918 року і кожного разу здавалося, що війни можна було уникнути. Джон Кеннеді, яких полюбляв переповідати цю розмову, гордився, що зміг уникнути ядерного конфлікту з СРСР під час Карибської кризи 1962 року. Але саме він різко втрутився у внутрішні справи Південного В’єтнаму і інтенсифікував йому військову допомогу, що зрештою втягнуло США у третій за масштабністю воєнний конфлікт світової історії – війну в Індокитаї 1960-1970-х років. І тепер американці так само знизують плечима: «Ах, аби ж знати!». Це лише приклад. На жаль, війни виникають знову і знову.
Велика війна змусила уряди замислитися над попередженням нових воєнних конфліктів шляхом утворення наддержавних світових та регіональних структур. 1920 року була створена Ліга Націй. Її недоліки щодо попередження Другої світової війни не стали перешкодою для створення Організації Об’єднаних націй. Вона теж не є досконалою й іноді виявляється недієвою організацією, але людство у її рамках об’єднане ідеєю не допустити повторення жахів світових воєн.
Загалом, Велика війна започаткувала ту дійсність, у якій ми живемо сьогодні. Це – глобальний світ, де події в одному куточку затягують у неймовірний вир континенти, де війна є економічно контпродуктивною, але можливість глобального конфлікту не знята з порядку денного.
