– Ой які гарненькі! Ще й зайчик намальований! У мене таких ніколи не було! Та ще й на кожен пальчик є хатка! Як у загадці, що вчителька читала! Оце мені Святий Миколай подарував, бо я ж була дуже-дуже слухняна! – малесеньке дівчатко щебетало й раділо звичайній парі рукавичок з такими емоціями, з якими дорослі пані не радіють діамантовим персням.

Вихователька підійшла до дитини, обняла її. Чорненьке дівчатко, яке мама назвала на честь принцеси Діани, уже не вперше потрапляє до них у санаторій. Викупали, одягли, зігріли. Така ж вона гарнесенька, і така хороша. Мама – хворіє сильно, і не вистачає дитинчаті простого доброго слова, уваги, ласки.

– Подивіться, які ж вони білесенькі, м’якесенькі, а ніжні, ніби мамині долоньки! – дзеленчало далі дівча, – А мама мені подзвонила, її на новорічні свята відпускають і вона до мене приїде! Я – найщасливіша дитина у світі! – дзвінкоголосо щиро засміялася Діанка.

Зблиснула сльоза у жінки: як же мало треба для щастя. Малесенькі рукавички і здорова мама.

Я про свята просто хотіла нагадати, які ось-ось постукають у двері. Подарувати всім здоров’я, то справа Богів та Святих людей, а от купити пару рукавичок, чи кілограм мандаринок для діток у санаторій, чи дитячий будинок це абсолютно не складно нам, простим людям. Лише варто пригадати це щасливе обличчя маленької дівчинки.