Про розвиток інфраструктури, соціальну відповідальність місцевого бізнесу та, звісно, про об’єднання територіальних громад вдалося поговорити з Василем Гребінним, який із 2006 року головує в Орловці.
– До цього займався власною справою – мав кілька магазинів. Та все ж вирішив спробувати себе в іншому, зробити щось корисне для села, громади. Тоді, в 2006-му, на посаду претендувало шестеро кандидатів. Більшість голосів – майже сімдесят відсотків – жителі віддали за мене, – розповідає Василь Володимирович. – А це справді високий рівень довіри. Вдячний односельцям, що й цього року підтримали мене на виборах більшістю голосів.
На той момент село перебувало в дуже неприглядному вигляді: без освітлення, відремонтованих доріг, газу.
– Власне, газифікацію починали в три заходи: перша хвиля в 92-му році. Тоді нічого не вийшло, адже був розвал Союзу, непростий перехідний період. Словом, більше думали, як вижити, а блакитний вогник здавався недосяжною мрією, – говорить сільський голова. – Так само не вдалося провести газ і в 2000 році.
Лише в 2006 році в Орловці частково з’явився газ, а в 2013 році село газифікували повністю.
– Паралельно з цим питанням почали вирішувати й проблему освітлення, – додає Василь Володимирович.
До актуального нині питання об’єднання громад сільський голова Орловця ставиться дуже обережно.
– З одного боку, розуміємо, що об’єднання відбудеться, адже просто не маємо іншого вибору. Проте це настільки непросте питання, що потрібно зважувати кожен крок, а головне – все правильно донести до громади. Люди нині налякані перспективою змін, дезорієнтовані і не до кінця розуміють узагалі, про що йде мова та для чого потрібні такі реформи, – говорить Василь Володимирович.
За словами голови, більшість селян переконана, що об’єднання не принесе нічого хорошого, призведе до занепаду села.
– Ще за радянських часів в районі діяли такі собі об’єднання колгоспів. Усі прибутки йшли до головного управління, а в селах нічого не лишалося, – роз’яснює Василь Гребінний. – Старожили, які добре пам’ятають ці часи, побоюються, що нова реформа в кінцевому результаті приведе до чогось подібного.
До всього лишається чимало невирішених питань. Зокрема, що робити з адмінприміщеннями, які буде виведено з експлуатації: сільською радою, клубом, школою, бібліотекою та іншими.
– Якщо немає господаря, будівля довго не простоїть – вже через місяць від неї лишиться руїна. На жаль, такі моменти лишаються поки що непродуманими, – наголошує Василь Володимирович.
Улітку депутати районної ради зібрали сільських голів, і після непростого обговорення визначили, що в районі має лишитися 6 громад. Згідно розробленого плану, до Орловця повинні приєднатися сусідні Цвіткове та Калинівка.
– Особисто я тоді голосував за таке об’єднання, бо в нашій ситуації це найкраще рішення. Та, на жаль, сільські голови та громади сіл виступають категорично проти, – додає Василь Гребінний. – Якщо ж реформу проводити під тиском, буде велике незадоволення. А це просто небезпечно, адже люди розчаровані й зневірені, тож не відомо, до чого можуть призвести силові методи.