Заступник генерального прокурора України Давид Сакварелідзе на днях заявив: «Для того, щоб досягти результату у боротьбі з корупцією в Україні, треба посадити за грати біля 25 тисяч чиновників».
Ось так. У мене одразу виникло запитання: «А чому 25 тисяч? Тобто чому ж так мало?» Давайте 30 – 40. Адже однак ніхто нічого не робить… І ще я чітко знаю, кого будуть саджати: дрібних посадовців, сільських голів… Тих, хто десь використав бензин понад норму чи бюджетні кошти в розмірі 10 тисяч гривень «пустив» на дитячий садочок, а не за призначенням відповідно до статей. У кого немає належного «даху», хто не вміє ділитися.

Так прикро, що замість вкрай необхідних змін у законодавстві, які б дійсно покращили життя та зменшили рівень корумпованості, люди такого високого рангу дозволяють собі робити подібні заяви. Невже це правильно й так має бути? Невже в такий спосіб треба боротися з корупцією?

Я була державним службовцем, працювала в районній та обласній адміністраціях. Знаю не з чужих слів проблеми державної служби. Тому переконана: однозначно на сьогодні потрібні кардинальні зміни в цих структурах. Ми бачимо, наскільки неефективною, а подекуди й зовсім непотрібною є робота низки управлінь. Дехто перетворився у простого збирача статистичних даних, дехто, не усвідомлюючи, виконує функції швидше громадської організації, ніж державницької структури. І реально мені щиро жаль тих, хто працює на цій службі сьогодні. Мізерна зарплата, страх за майбутнє скорочення, а тут іще й погрози в’язницею.

У рейтингу найменш перспективних професій державні службовці наразі посідають 4 місце, попереду – банкіри, науковці, вчителі. Побачивши цей рейтинг, взялася за голову! Що ж це ми за країна така? Що за люди?!!
Відразу згадався вислів Отто фон Бісмарка: «Той, хто економить на школах, будуватиме тюрми»…