Архіви зберігають документи, що відображають історію духовного і матеріального життя нашого народу за багато століть. Проходять роки, одне покоління змінює інше, а пам’ять про зроблене зберігає архів в оригіналах документів. У державному архіві області – близько 1,2 млн справ, близько 8 тис. фондів за 1710–2018 рр. на паперовій основі, а також кіно-, фото-, фоно-, відеодокументи. 1 222 установи передають документи постійного терміну зберігання до архівних установ області. У 145-ти установах держархів області контролює стан збереження документів та ведення діловодства, в архівних підрозділах яких знаходиться на зберіганні понад 112 тис. справ, в цілому по області близько 500 тис. справ. Напередодні ювілею журналісти «Нової Доби» поспілкувалися з директором Державного архіву Черкаської області Тетяною Клименко.

− У пошуках яких документів до вас найчастіше звертаються люди?
− Щороку державні архіви виконують понад 2 тисячі запитів соціально-правового характеру. Зокрема, в них ідеться про встановлення національності, підтвердження одержання середньої, професійно-технічної та вищої освіти, місця проживання на території України, стажу роботи та розміру заробітної плати, є запити від колиш­ніх остарбайтерів, розкуркулених чи репресованих осіб або їхніх нащадків. Чимало запитів щодо відновлення або підтвердження записів актів громадянського стану − народження, вступу до шлюбу, смерті, підтвердження права власності на нерухоме майно. Останнім часом люди стали більше цікавитися власним родоводом, своїми предками. Географія генеалогічних запитів із року в рік розширюється, до держархівів із генеалогічними запитами звертаються громадяни не тільки України, а й інших держав. Крім того, архів щороку відвідують понад 250 користувачів, для ознайомлення їм видаємо близько 3 тисяч справ.

− Нерідко люди звертаються до архівних установ із запитами. Як ви виконуєте функцію соціального захисту громадян?
− Щорічно ліквідується багато підприємств, установ, організацій. Але залишились люди, які там працювали. Багатьом із них потрібні документи, що підтверджують їхні службові, трудові та інші правовідносини з роботодавцем, наприклад, довідки про заробітну плату для оформлення пенсій. Як забезпечити зберігання документів ліквідованих організацій, адже вони не належать до Національного архівного фонду і мають передаватися до місцевих архівних установ, створених органами місцевого самоврядування?
Наразі спостерігаємо, що недержавні структури і, насамперед, виробничі відмовляються від співробітництва з державними архівами, ховаючись за відмовку про конфіденційність інформації. Час поставив на порядок денний оперативне формування трудових архівів. В області створено 105 трудових архівів: 8 районних, 7 міських, 83 сільські й селищні, 7 – при ОТГ. На жаль, керівники підприємств, установ, організацій часто недбало ставляться до упорядкування документів із особового складу і передачі деякої частини з них, яка визначена нормативними документами, до архівних установ державної і недержавної форми власності. От і виходить, що людина, відпрацювавши певний час, не знаходить відповідного документного підтвердження цьому. Тим часом про зростання статусу державних архівів як соціальних установ свідчить потік соціально-правових запитів, кількість яких останніми роками збільшується. У стіл довідок за наданням консультацій щорічно звертаються близько 3 тис. осіб. Найбільш характерні запити можна об’єднати в такі групи: підтвердження майнових питань, земельних ділянок, нагородження урядовими відзнаками, обрання депутатами різних рівнів, стаж роботи і розмір заробітної плати, записи реєстрації цивільного стану, перебування в евакуації, реабілітація незаконно обвинувачених, репресії, вивезення до Німеччини, розкуркулення, участь у Другій світовій війні, робота під час Другої світової війни, перебування в окупації, участь у партизанському русі, членство та робота в колгоспі, стан освіти та період навчання.

− Обласні архіви називають ще історико-просвітницькими центрами. Розкажіть і про цей ваш вид діяльності?
− За 100-річну діяльність у державному архіві області зібрано майже 1 млн 200 тис. справ, що відтворюють події суспільно-політичного, соціально-економічного й культурного життя регіону від XVII століття до сьогодення. Упродовж останніх років стали відкритими для широкого наукового і суспільного загалу документи з історії Другої світової війни; трагічні сторінки історії регіону, пов’язані з голодо­морами 1921−1922-х, 1932−1933-х, 1946−1947-х рр.Держархів видав збірники документів і матеріалів, більшість із яких була вперше оприлюднена – Друга світова війна на Черкащині 1941−1945 рр., Голодомор на Черкащині 1932−1933 рр., Черкащина в період становлення української держави 1917−1919 рр., Нацистський окупаційний режим на Черкащині 1941−1944 рр. тощо. Співробітники архіву протягом декількох років плідно працювали з регіональними колегіями з підготовки видань «Реабілітовані історією. Черкаська область» та Книги Пам’яті і Книги Скорботи Черкаської області. За останнє десятиріччя архів посилив свою присутність у міжнародному архівному середовищі шляхом участі у роботі конгресів та комітетів Міжнародної ради архівів. Серед найважливіших для дослідників доробок архіву – довідкове видання «Анотований реєстр описів справ фондів державного архіву Черкаської області».

− Існує думка, що архіви – це серце суспільства. Чи не так?
− Час, що переживає держава, можуть по-різному оцінювати історики й політики. Але, без сумніву, цей період – значний за характером, глибиною, масштабами перетворень. Звичайно, увага історичної науки до нинішнього періоду становлення державності буде великою. І саме від архівістів залежить те, наскільки повно будуть збережені документальні свідчення цього часу. Ми знаємо, як часто виникало в нашій історії бажання щось «скоригувати», «переписати», «відредагувати». Усім цим спробам протистоять документи, збережені архівістами. І лише тоді, коли ми всі – від пересічного громадянина до найвищого посадовця – змінимо погляд на архівну справу, стане можливим глибокий системний розвиток галузі, а колективна пам’ять не загубиться на задвірках історії і служитиме нам і нашим нащадкам.
Тож у день 100-літного ювілею Державного архіву області з великою повагою до своїх колег і всіх тих, хто причетний до створення національної історії, зичу невичерпної енергії, оптимізму, творчих здобутків, доброго здоров’я та процвітання.

Тетяна Анатоліївна Клименко, директор Державного архіву Черкаської області, кандидат історичних наук, доцент, кавалер ордена Княгині Ольги III ступеня, нагороджена Почесними грамотами та відзнаками Кабінету Міністрів України, а також численними регіональними відзнаками. У 1987 р. їй пощастило потрапити до Державного архіву Черкаської області й залишитися працювати в цій установі надовго. У квітні 2000 р. її призначили директором Державного архіву Черкаської області.
Тетяна Клименко – автор понад 70 наукових праць, статей, співупорядник численних науково-популярних та краєзнавчих видань, в яких простежуються притаманні їй неординарність мислення, інтуїтивне відчуття нового, наукова етика. Однією з яскравих сторінок трудової діяльності Тетяни Анатоліївни є обрання її в 2000 році до складу Комітету з архівного будівництва та обладнання у зоні поміркованого клімату Міжнародної Ради Архівів, який своєю діяльністю сприяє створенню, розвиткові та використанню світової архівної спадщини.
У 2005 р. рішенням Черкаської обласної ради Тетяну Анатоліївну затвердили членом конкурсної комісії із присудження обласної краєзнавчої премії ім. Михайла Максимовича.
Тетяна Клименко має великий авторитет серед студентів споріднених архівній справі спеціальностей вищих навчальних закладів області, з розумінням ставиться до них, викладає профільні архівні дисципліни на посаді доцента в Черкаському національному університеті
ім. Б. Хмельницького, крім того керує архівною практикою студентів науково-навчального інституту історії і філософії ЧНУ ім. Б. Хмельницького. На базі інституту за участю пані Тетяни у 2010 році створили кафедру архівознавства, новітньої історії та спеціальних історичних дисциплін (з 2015 р. – археології та спеціальних галузей історичної науки), де бакалаври та спеціалісти з напрямом підготовки «Історія» мають можливість за освітньо-кваліфікаційним рівнем «Магістр» отримати кваліфікацію викладача вищого навчального закладу, наукового співробітника (архівна справа), архівіста.