Подорожі. Парк народної пам’яті

ТБІЛІСІ.

– Я був у столиці Грузії в серпні 2018 року, коли в країні відзначали 10-річчя вторгнення російського війська. Того дня вхід до Музею радянської окупації Грузії, заснованому 26 травня 2006 року, був безкоштовний, до пам’ятників полеглим принесли квіти.
Обіч головної вулиці Шота Руставелі‚ у парку 9 квітня‚ я побачив невеликий пам’ятник жертвам кривавого злочину Росії, що стався 30 років тому, 9 квітня 1989 року, на площі перед урядовим будинком. На той час СРСР був уже на межі розпаду і народ Грузії прагнув незалежности. Про це знали у Москві, де вирішили спровокувати в країні внутрішній конфлікт. Для цього намовили комуністичні сили Абхазії, яка була складовою частиною Грузії, подати до Москви прохання проголосити Абхазію союзною республікою в складі СРСР. Грузини стали на захист територіяльної цілісности своєї держави і вийшли на мирну акцію протесту до урядового будинку на вулиці Шота Руставелі. Учасники протесту принесли гасла: «Геть комуністичний режим!», «Геть російський імперіялізм!», «СРСР – тюрма народів!», «Геть радянську владу!».
7 квітня Центральний комітет Комуністичної партії Грузинської РСР закликав Москву ввести в Грузію військо для придушення протесту. 8 квітня в Тбілісі були перекинуті 4-ий мотострілецький полк дивізії ім. Дзержинського (650 вояків), 345-ий полк Повітряно-десантних військ (440 вояків), бійці з Пермі і Воронежа (160 чоловік) і 450 курсантів Вищої школи Міністерства внутрішніх справ СРСР з Горького. Крім того, до каральної операції був залучений 8-ий мотострілецький полк, що базувався у Тбілісі (650 чоловік).
Грузинська міліція в операції участи не брала, а намагалася боронити учасників і вивести їх у безпечне місце. Командувач Закавказькою військовою округою генерал Ігор Родіонов відмовився посилати військо проти мирного населення, то наказ дав заступник Міністра оборони СРСР генерал-полковник Костянтин Кочетов. На віче зібралося близько 10 тис. людей. Проти них кинули 2,550 вояків, шість бронетранспортерів, вісім бойових машин десанту. Над містом кружляли бойові гелікоптери. О 4-ій год. ранку військо почало штурм. Штурмовики застосовували кийки з кабелю, саперні лопатки, сльозогінний газ «Черемуха». За наказом командира 4-го мотострілецького полку А. Бакланова були кинуті в натовп ґранати з сильнішим газом «CS». Було вбито 21 особу, переважно жінок, до лікарень доставлено 259 поранених, загалом за медичною допомогою звернулись близько 4,000 людей.
Після трагічних подій почався масовий рух за незалежність.10 квітня Тбілісі й уся Грузія оголосили страйк. Будо оголошено 40-денну жалобу. Уряд Грузинської РСР пішов у відставку.
З Москви прибула комісія для розслідування подій. Її очолив посадник Ленінграду Анатолій Собчак. У складі комісії були також академік Дмитро Лихачов, Нурсултан Назарбаєв. Результати розслідування, виявлені злочини влади були представлені прокуратурі СРСР, де й залишилися без сліду.
Парк в центрі міста дістав назву 9 квітня. І саме 9 квітня 2004 року в парку було відкрито пам’ятник почесному громадянинові Тбілісі Анатолієві Собчаку. В церемонії брав участь Президент Грузії Михайло Саакашвілі. На постаменті написано: «З вдячністю – грузинський народ».
9 квітня 1991 року на підставі результатів всенародного референдуму Верховна Рада республіки прийняла Акт про відновлення державної незалежности Грузії, що проголосив дійсними Акт про незалежність 1918 року і Конституцію 1921 року. 9 квітня відмічається День відновлення незалежности Грузії.
Коли я стояв перед урядовим будинком і перед пам’ятником в парку, то думав про схожість дій Москви проти Грузії та України. В Грузії була фактичне захоплення Абхазії та Південної Осетії, де й досі стоять війська Росії. В Україні були Крим і Донбас. У Тбілісі була трагедія 9 квітня, в Києві – Майдан. В Грузії Москва і й досі спирається на своїх поплічників. Не краще й в Україні. Але Грузія встояла. Україна теж вистоїть.

Пам’ятник жертвам Москви в парку 9 квітня. (Фото: Лев Хмельковський)