Іронічна мініатюра… чи у віршах, чи у прозі… жанр вельми гнучкий. Жанр, що дозволяє зачепити дуже непрості, дуже хвилюючі теми. Ну, наприклад, таку – досвідчені політтехнологи і жіноча частина електорату на одні і ті ж речі можуть дивитися… ну, трохи по-різному.

ІНСТРУМЕНТ

На дивані перед телевізором – три поважні дами. Переглядають новини і одночасно в’яжуть: хто – шкарпетки для внука, хто – рукавиці для чоловіка, хто – пуловер для себе. Пані, що займається шкарпетками, звертаючись до присутніх, запитує:
– Може підкажете, дорогі подруги: вила це інструмент… радикальної чи ридикюльної політики?!

Та і чоловіки, поки ще… ну, майже тверезі, на взаємозв’язок політики і нелегкого життя народу, можуть дивитися не без сумнівів і кожен зі своєї точки зору.

КИМ КРАЩЕ

Двоє чоловіків (один – дуже вже повний, а другий навпаки – худий-худющий!) переглядають по телевізору політичне ток-шоу. Перед ними розкрита пляшка і нехитра закуска. Але випито небагато: так – зовсім трохи… Лише для «підсилення інтересу».
Тендітніший з мужчин активно цікавиться:
– Ні, ти мені, Грицю, відверто скажи – ким краще бути?! Худим прем’єром чи… огрядним пенсіонером.

Та і стосунки у сім’ї, та і звичайнісінький сімейний побут можуть дуже вплинути на погляд електорату на політичні конфлікти… Навіть надміру гострі…

МАБУТЬ, НАБРИДЛО

Сімейство у повному складі дивиться телевізор: теща і тесть, донька і зять, і двоє онуків. Теща, коментуючи події на екрані, не без досади говорить про одного з депутатів:
– Мабуть, набридло… носити тещу на руках! Отож і взявся за прем’єра…

О, у демократії – стільки облич… І всі ці обличчя – такі різні! Настільки різні, що і порівнювати їх важко. Якраз про це і наступна мініатюра.

ЯКОЇ САМЕ

У ресторані за одним зі столів дружна компанія любителів випити і закусити. Офіціант, уважно записавши замовлення, розпитує:
– Отже, коньяк… п’ять порцій демократії, запеченої у тісті, під грибним соусом…. А дозвольте уточнити – якої саме… По-київськи чи по-дніпропетровськи?!

Політика?! Річ така непроста… І для самих політиків, і для людей, чия причетність до справ політичних – лише справа випадку.

ЧИ НЕ ВИЯВИТЬСЯ

У дворі хазяїн, що вже встиг трішечки «остограмитись» з приводу свята, показуючи пальцем на кота, рішуче командує Рябку:
– Фас…
Але Рябко на це дуже розважливо відповідає:
– Ну, добре – фас… А чи не виявиться потім оце ваше «фас…» – злочинним!

В Україні дуже немало непростих… навіть, можна сказати… роз’ятрених проблем. І їх треба якось вирішувати. І їх і вирішують – не завжди з успіхом, а все ж…

УЖЕ ЧЕРЕЗ ТИЖДЕНЬ

Поважний чоловік, показуючи рукою на невеликий ставок, розповідає, звертаючись до телевізійників:
– Так, саме у цьому ставку ми вирощуємо… антикорупційну Щуку! Вона почне діяти – уже через тиждень… Якщо карасі не з’їдять!

В Україні гострокритичне ставлення до політиків, але ж виборці своїх політиків і розуміють. Бо вони, політики, хоч на півпроцента… усе ж свої.

ТИ ЦЕ ЗАТЯМ

Кум, наливаючи куму чергову чарку, переконливо доводить:
– І не треба, Грицю, нікого лаяти… Ну, для чого тобі потрібні гроші?! На хліб і воду… Ну, ще трохи на сяку-таку самогонку… А людям, ти це затям, потрібні гроші – і на первак, і на коньяк, і на Канари!