Япоганамама

Як би ретельно ви не готувалися до появи дитини на світ, однак трапиться так, як казала одна моя юна подруга: «Дитину в пологовому видали, а інструкцію до неї – ні». Якби подивитися історію моїх запитів у гугл, то можна писати енциклопедію із догляду за дітьми: якого кольору мають бути какашки у дитини шести тижнів, який крик що означає, дитина зригує – що робити… Від безлічі моїх запитань інтернет потерпав під час кожного годування, через відео доктора Комаровського його голос став дитині ріднішим, ніж мій. Часто гугл казився від моїх незрозумілих запитань і питав: «Можливо ви мали на увазі..?», тоді я казилася ще більше (навіть гугл не знає, що робити, о боги!!!). Інколи я велася на чужі поради. Потім лишалася наодинці зі своєю дитиною і починала заново.

Коли щось ішло не так (бо просто не розумію, як має бути так), я картала себе – «япоганамама»… Дитина не добирає вагу – «япоганамама», дитина перебирає вагу – «япоганамама», дитина перегрілася під час прогулянки у бабусиному комбєзі на овчині при +15 – «япоганамама», дитина вночі зняла з себе шкарпетку, висунула голу ніжку з-під ковдри і так спала – «япоганамама», дитина мало спить удень – «япоганамама», дитина спить, не прокидаючись, усю ніч – «япоганамама»…
А ще навколо всі радять: «Дай їй води», «Тільки не давай її воду», «У тебе мало молока», «Добре, що хоч молока вистачає», «Вона в тебе дуже холодно одягнена», «Їй не жарко?» і так далі. І ти відгавкуєшся, робиш по-своєму, але потім сидиш і кусаєш губи: а раптом вони мають рацію і знають краще, що треба твоїй дитині? «Япоганамама»…

Я доходила до божевілля і вже уявляла, що перше, що скаже моя дитина – «мамапогана».
А одного ранку вона прокинулася і щось пробормотіла. Я на автопілоті встала, заспана, до неї і зазирнула у ліжечко. А вона почала широко посміхатися. Просто тому, що побачила мене. Вона зраділа мені, незважаючи на те, що «япоганамама». Я для неї зараз – цілий світ. І вона ще не знає, що таке хороша чи погана. Так, це я несу її до тіток у білих халатах, які роблять їй боляче, але я і приношу додому, де затишно, я даю їй ліки, бо так треба, але я й даю їй молока, бо вона голодна, я виймаю із ванночки, коли вона цього не хоче, але я її туди і занурюю, я кладу її до ліжечка, але я звідти її і беру, я її роздягаю, але я її і одягаю. Вона лежатиме там, де я її покладу, і побачить те, що я їй покажу, почує те, що я дозволю їй слухати. Вона ще не знає, що я помиляюсь, і не може сміятися наді мною. Але я для неї все і навіть більше. І я люблю її. Понад усе на світі. Вона – моє продовження. І я намагаюсь її зрозуміти, і я прагну їй дати все. Більше ніж усе. І я так хочу завоювати її любов. І часом мені здається, що вона мене вже любить.
І колись вона скаже собі «япоганамама» тільки тому, що захоче бути кращою для своєї дитини. І чим більше вдосконалюватиметься, тим більше знаходитиме недоліків. А тоді я скажу їй: ти хороша мама тільки тому, що думаєш, що ти погана. Бо справді поганим мамам байдуже, хороші вони чи ні. Бо ти для дитини цілий світ. Бо твоя дитина ще не знає, що таке хороша чи погана.

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x