«I Want to Believe»

«I Want to Believe»

Мабуть, кожен так чи інакше стикався з інопланетянами. Більшість, звичайно, «контактувала» з прибульцями, породженими масовою культурою, переважно персонажами кіно. І лише одиниці з фактами існування позаземних цивілізацій. Останнє – не факт, якщо не вірити у цих прибульців. Або не факт, оскільки відсутні офіційні дані щодо контактів землян з інопланетянами. Кожен для себе вирішує сам – вірити чи не вірити.
Але є люди, які вивчають явища, які інтерпретуються як прояви позаземного життя. Їх називають уфологами і 2 липня – їх професійне свято.
Історію контактів, правдивих чи уявних, людини з інопланетними істотами можна починати з початку існування людства. Існує навіть теорія палеоконтакту як одна з теорій походження людства. Давньоіндійський епос «Рігведа» і «Махабхарата» містять описи віманів – небесних колісниць богів, дуже схожих на бойові літальні апарати. В інших культурах і релігіях теж присутні досить цікаві описи повітроплавання та зображення істот у літальних апаратах. Чого лише варті загадкові танцюючі чоловічки у скафандрах з Мартинівського скарбу на Черкащині!

Але сучасне захоплення НЛО, на вивчення яких переважно й направлені дослідження уфологів, виникло у США після Другої світової війни. Значний вплив на різке збільшення кількості свідків польотів інопланетних літальних апаратів справила Холодна війна. Оскільки уряд США не міг пояснити деякі явища в атмосфері, його підозра впала на Радянський Союз та його літаки-шпигуни. Поряд з цим, науково-технічне протистояння з СРСР вимагало режиму підвищеної секретності при розробці та випробуванні власних літальних апаратів. Загалом, атмосфера секретності породила недовіру американського суспільства до уряду щодо його можливих контактів з НЛО.
24 червня 1947 року американський бізнесмен Кеннет Арнольд під час польоту на власному літаку помітив ланцюжок з дев’яти літальних об’єктів. Їх рух він описав фразою: «ніби взяли блюдце і кинули його у воду, як кидають камінці». Газетярі підхопили його слова і, як це часто буває, спотворили їх. З тих пір за НЛО міцно прикріпилася назва «літаюча тарілка».

«I Want to Believe»

Мабуть, найвідоміша історія, пов’язана з НЛО, сталася того ж 1947 року. Вона отримала назву Розвельський інцидент. Біля містечка Розвел, штат Нью-Мексико, неподалік від бази ВПС США нібито розбився інопланетний літальний апарат. Нібито у ньому знаходились інопланетяни, які загинули внаслідок катастрофи. Багато хто вірить у достовірність цієї історії, хоча офіційного підтвердження з боку уряду США з цього приводу немає. А усі аргументи «за» ґрунтуються на усних свідченнях осіб, які були записані журналістами через тридцять років після події.
Голівуд з притаманною йому хваткою підхопив інформацію про НЛО. І вже з 1950-х років на екрани стали виходити різноманітні фільми про прибульців. Найвідомішим, мабуть, став серіал «Цілком таємно» (The X-files), що вийшов на екрани на зламі ХХ і ХХІ століть. «– Малдер!.. – Скаллі!..». Хто ж не пам’ятає цих вигуків головних героїв у тумані десь у лісах штату Мен?
Завдяки кіноіндустрії пересічний мешканець Землі уявляє інопланетний корабель у вигляді диску, який рухається всупереч усіх законів фізики і випромінює яскраве блакитне світло. А інопланетяни мають бути обов’язково з великими головами і непропорційно великими очима без зіниць, сріблястого кольору, але чомусь без одягу. І дихають вони на нашій планеті киснем, без скафандрів, як земляни на інших планетах.
Хоча публікації у радянській пресі про НЛО почали з’являтися наприкінці 1970-х років, суспільна істерія навколо прибульців охопила СРСР, і Україну окрема, в кінці 1980-х, коли Гласність зняла майже усі бар’єри, виставлені радянською цензурою перед ЗМІ. Є думка про те, що надмірна увага радянського суспільства до усіляких непізнаних речей, у тому числі НЛО, була добре продуманою операцією КДБ щодо відволікання громадян від нагальних проблем радянського способу життя. Але, як на мене, Радянський Союз лише повторив шлях західних країн із запізненням у півстоліття.
З власного досвіду, я теж був захоплений темою НЛО. Ми з братом збирали пов’язані з нею газетні вирізки і дбайливо складали їх у теку. Згодом зробили товстеньку підшивку, яку було досить цікаво погортати. Саме тоді я дізнався, що існує така професія – уфолог, від словосполучення англійською Unidentified flying object, UFO – невпізнаний літаючий об’єкт – НЛО.

Зачепила нас і НЛОшна істерія. Якось батько помітив яскравий спалах у нічному небі. Він з’являвся у один і той самий час і висів нижче рівня небесних тіл. Нам здавалося, що об’єкт трохи рухається, змінює колір, видовжується тощо, загалом, виконує стандартний набір дій, як було описано у свідченнях очевидців НЛО. Десь через тиждень стало зрозуміло, що то був метеорологічний зонд.
Взагалі, чисельні свідчення про спостереження НЛО не відповідають дійсності. Американська урядова програма «Блакитна книга» по вивченню паранормальних явищ одним з результатів мала висновок про те, що лише 10% повідомлень були класифіковані як такі, що не можуть бути пояснені навіть після ретельного аналізу.
Але ж 10 % – це дуже багато! Тому я не вірю, що ми одні у цьому Всесвіті!

Реклама

Реклама

Реклама

0 0 голос
Рейтинг статті
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
()
x