ХОЧЕТЬСЯ ГОВОРИТИ ПРО ПЛЯЖ, СОНЦЕ І НЕРОБСТВО
Довгоочікуваний відпочинок!
Відпустка …
Років 5 тому до мене прийшла клієнтка, яка після відпочинку у теплих краях потрапила на острів \”Депресія\”
У Європі, зокрема в Данії, такі випадки не є поодинокими. І коли вже така халепа трапляється з жителями цієї країни після відпусток, то рішення одне – консультація у лікаря, визначення діагнозу \”Депресивний стан\” і продовження відпустки на …надцять днів, тобто це і є призначене лікування.
Чому так?

Варіант 1
Буває людина так довго мріє про тепло і сонце, і можливість не думати, вимкнути мозок, що коли приходить цей період, тобто відпустка, то стається тихий нервовий зрив. Як у дитини, що занадто дуркувала на дитячому майданчику. Може бути і безсоння, і підвищення температури, і алергічна реакція, і капризи…
Відпустка – це адреналін, але інший, не буденний. Вона наповнюється щоденно яскравими емоціями, суцільною радістю довкола, сміхом по причині і без, і радістю індивідуальною, бо людина ж дозволяє собі їсти, наприклад, якісь продукти, котрі раніше не їла, або ж забороняла собі куштувати, а тут… Копчене, смажене, мариноване, заморське, алкогольне… Ендорфіни плодяться щосекунди! Бо як відомо, 95% гормонів радості виділяється у ШКТ і лише 5% – у мозку. Омріяна безтурботність і задоволеність приходить частіше саме у період відпустки. А потім – крайній вечір і планування наступного робочого тижня. А хіба хочеться? Ні! Внутрішня дитина бойкотує, гупає ногами, тре заплакані очки, бо хоче в цій безтурботності залишитися.
Королівська ніч є крайньою в отриманні ще одної порції радості, а ранком літак, чи потяг… І робота
І тут можлива халепа. Післявідпускний синдром або ж депресивний стан у кожного особливий. Але симптоми частіше схожі: роздратування на все і на всіх, безпричинний головний біль (але ми ж знаємо, що то внутрішня дитина капризує)), поганий апетит, порушений сон, тиск, головний біль, порушення роботи ШКТ, бажання усамітнися і відсутня продуктивність праці.
Що потрібно такій людині?
Вірно!
Відпустка після відпустки аби відбулася природня адаптація.
То в Європі таку відпустку, тобто лікарняний після відпустки дають. Не буду стверджувати, бо не стикалась особисто з такими випадками. Просто читала.

Варіант 2
Планує собі людина відпустку, фантазує…
А коли потрапляє в те місце чи країну, розуміє, що все не так. І знову класика – розчарування. Замість запланованої порції щастя і радості – очікування, що не справдилися. І чия в тому вина? Екскурсовода? Туроператора? Чи тієї людини, що очікувала?
У такі ситуації частіше потрапляє певна категорія людей, у яких розвинений талант фантазувати, очікувати і розчаровуватися. Три в одному! Фантазія + очікування = розчарування.
Що робити?
Лікуватися! І чим раніше ви це зрозумієте, тим краще для вас і для вашої сім\’ї.
І приїжджає людина з відпустки з фразою \” Краще б я нікуди не їздив/ла!\”

А далі все традиційно : робота- дім, вихідні…
Вихід є!
Бути в моменті! Насолоджуватися не стражданням про нездійсненне, а реаліями, які б вони не були. Та от шукати позитив у всьому вміють не всі.

Але ж можна навчитися!
Перевіряла на собі)
Та чи це є вигідним для такої категорії людей? Питання відкрите. Це як з хворобою. ЛЮДИНА ХВОРІЄ, БО ЇЙ ВИГІДНО ХВОРІТИ. І вийти з відпустки і зразу ж зайти на лікарняний – класика жанру, чи не так?

Варіант 3
Коли все Оk!
І до відпустки, і після.
Це коли відпустка не один раз на рік, а кілька разів. Це коли адаптація відбувається автоматично. Це коли планується, але допускається відхилення від норми, бо \”і так добре\”.
Це коли людина має розвинений емоційний інтелект і вивести її з власне створеної зони комфорту – не реально.
Це коли і робота, як відпустка – наповнена ендорфінами, адреналіном. Але це добро не зашкалює, а є в постійно-стабільній кількісті.
Вийти на такий рівень відпочинку, коли не відчувається хвороблива різниця ні в емоціях, ні у фізичному плані – то вищий пілотаж. Та рухатися до нього варто.

А, ще є одна позиція, котра заважає адаптуватися після відпустки до звичного робочого ритму. Це праця, яка не приносить задоволення! І від такої роботи варто відмовлятися, поки астено-депресивний синдром не проковтнув вас живцем.

ВІДПОЧИВАЙТЕ І НАСОЛОДЖУЙТЕСЯ МОМЕНТОМ, В ЯКОМУ ВИ Є !
ТУТ І ТЕПЕР…

#кайфуйпокиживеш