Антивірус. Панчішні історії

Антивірус. Панчішні історії

Допоки ми оце псіхуємо, весна іде! І її точно ніщо не зупинить, хоч би й всесвітня напасть. Щоправда, тринажерні зали закриті, і дівчата від того казяться (вони чомусь більше), однак міні-спіднички ніхто не відміняв, вже переконався. Ще з колготками, та в цьому теж “щось є”.

Антивірус. Панчішні історії

От сьогодні якраз про колготи. Так – баян, колись було, але натрапив на такий девайс, що просто не можу не поділитися. Називається “Машинка для поднятия петель на дамских чулках” (зауважте, не “женских”! А ви кажете, що в Есесері були самі женщіни, вони ж товаріщі), а випускало ці штукенції… Січас, секундочку… “ЛГПС Ленгорметаллоремпром”. Конкретно – ленінградська артіль “Металлист задорожный”, від чого не легше. Коли – не скажу, але судячи з усього, ще до грошової реформи 1961 року.

За деталями агрегату лише приблизно уявляю, як він працював, та к бісу деталі. Отже…

Ще на початку ХХ століття на зміну ажурним панчохам, які, як писав тогочасний модний журнал, “теперь носят даже горничные”, прийшли тонкі шовкові павутинкові. Вони підкреслювали високий статус дами й цінувалися нарівні з ювелірними прикрасами. Але то для богеми. У дам менш статусних модними стали панчохи на підв’язках і зі стрілками: аксесуар, який залишився хіба у кабаре. Найчастіше стрілки домальовувалися.

Чулки зі швом візуально рівняли ногу (тут, щоправда, мав місце і чималий ризик, тож хочеш-ні, але треба було об’єктивно оцінювати рівність своїх ніг, але більшість дам ні тоді, ні тепер, не були схильними до такого), а підв’язка, яка могла стати помітною за певних (часто бажаних дамі) обставин, еротично вражала наповал.

Антивірус. Панчішні історії

Але навіть не брязкаючи секретною зброєю, пані почувалася в таких панчохах зовсім інакше, аніж в простих і недорогих. Знімаючи “Віднесених вітром”, Віктор Флемінг буквально наказав, аби для Вівьєн Лі, яка грала Скарлет, придбали найдорожчу білизну. “Навіщо? – вразилась і спантеличилась акторка, – адже її однаково не буде видно!” Режисер рішуче відповів: “Це не має жодного значення, головне – що ви знатимете, що вона на вас!”

24 жовтня 1939 року в одну із жіночих крамниць Вілмінгтона – то в американському штаті Делавер – надійшла перша партія нейлонових панчох, усього 50 пар. Мине півроку, і в одному лише Нью-Йорку і за одну лише добу продаватиметься у 100 тисяч разів більше: 5 мільйонів пар. Винайдений Уоллесом Каротерсом нейлон збагатив компанію “Дюпон” на мільярди доларів, а жінок – на доволі зручну річ.

До Союзу капронки добиралися мало не 30 років. Аж 1967 – 1968-го вони прийшли на зміну натуральним фельдеперсовим.

Якби у цій делікатній темі я шарив трохи більше ніж звичайний чоловік, то міг би розповісти неймовірні історії з життя капрону на жіночих ніжках та поза ними – від екстремального полювання на наддефіцитний товар – через секрети його ремонту лаком для нігтів – і аж до перетворення в мочалки та балконні авоськи на цибулю. Аби колготи служили довше, ще зовсім недавно пані радили вдягати шкарпетки і навіть перчатки (так-так, в процесі: то щоб не знімати прикраси чи й нігтиками зачіпку не зробити, якщо вони не в ажурі), зупиняти стрілку не лише лаком, а й змоченим туалетним милом, прати лише руками чи в мішечках, приклеювати пластир на край шкіри, яка прикриває блискавку чобіт, заморожувати на ніч нову пару в морозилці – тоді волокна стають міцнішими і т.д. Так було ще років 10 тому. Сьогодні у своєму ставленні до колготок жінки вже майже зрівнялися з чоловіками, яким давно простіше купити нові шкарпетки, аніж морочитися зі старими.

Антивірус. Панчішні історії

В наш час класичні панчохи переживають свій ренесанс здебільшого вже як еротичний компонент білизни. Тоді ж, у другій половині 1960-х, з ними сталася одна важлива концептуальна зміна: у панчох з’явилася верхня частина. Трохи згодом, після технологічного “тюнингу”, перехідна форма – панчохові рейтузи – перетворилися у звичайні колготки. Правда не у нас, а в Чехословаччині, звідкіля завозилися перші партії колготок. Саме з чеської мови й прийшло до нас це слово, “kalhoty”, тобто – штани (до речі, в Чехії та Словаччині чоловічі штани так само називаються колготами. Тож хлопці, раптом будете там скуплятися, – не скандальте на пропозицію приміряти).
Коштували перші імпортні капронові колготи просто дурних грошей: за держціною – від 3 до 4 рублів, у спекулянтів – 10 ре або й більше (62 – 65 буханок хліба, тож тепер такою міркою було б десь під 1000 гривень). А зарплати більшості міських тружениць тоді коливалися в межах 80 – 100 рублів. І коли зараз стрілка – маленька прикрість, то тоді – можна собі уявити. Хоча навряд.
Стало удвічі легше, коли у Союз почали масово надходити капронки з Німецької Демократичної Республіки (DDR), які наші жінки за цією абревіатурою охрестили “дедеронками”. Ціна “з рук” впала до 5, але наполовину дешевші в універмагах, вони ще довго залишалися захмарним дефіцитом.

Антивірус. Панчішні історії

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x