Архітектура, «поранена» війною

Архітектура, «поранена» війною

Черкаси були ареною кровопролитних боїв як на початку війни, так і в період визволення від фашистських загарбників. Із 22 серпня 1941 року і по 14 грудня 1943 місто було під нацистською окупацією.

Майже місяць тривала Черкаська військова операція. Ворог уперто не хотів здавати місто. І лише останній (четвертий)штурм увінчався успіхом. В Черкаси прийшов довгоочікуваний день визволення.
Героїчним військам 52-ї армії ІІ Українського фронту Москва салютувала дванадцятьма артилерійськими зал­пами із 124 гармат. На честь цієї перемоги 22 частинам і з’єднанням, які відзначилися при визволенні Черкас, присвоєно звання «Черкаських». 1 150 радянських солдат і офіцерів нагороджено бойовими нагородами, а 26 із них – отримали високе звання Героя Радянського Союзу.
Свідками цих подій для нас і наступних поколінь залишились численні пам’ятки і пам’ятні місця. Більше 20-ти з них є і в Черкасах. Серед них – пам’ятники, пам’ятні знаки, меморіальні дошки, які відомі багатьом Черкасцям: і дорослим, і школярам. Проте не всі знають, що в місті є й інші матеріальні свідки тих грізних років – це пам’ятники архітектури, на обличчі яких залишила свої шрами війна. Знаходяться вони в центральній частині міста. Їх виявили і поєднали в екскурсійний маршрут члени пошукової групи гуртка «Історики-краєзнавці», що діє при Черкаській ЗОШ №32.

Архітектура, «поранена» війною

Під час подорожі екскурсанти можуть знайомитися зі зразками довоєнної та дореволюційної архітектури Черкас, побачити будинки, на яких і сьогодні помітні сліди від куль, снарядів і мін при визволенні Черкас у 1943 році, а також меморіальний знак на будівлі ДМШ №1 ім. М.В. Лисенка, що вшановує ці події.
Починається маршрут від Черкаської тютюнової фабрики. В дореволюційних Черкасах їх було декілька: одну з них на вул. Парадній (нині Остафія Дашкевича) у 1878 році відкрив київський купець першої гільдії А.А. Зарицький, вона мала два відділи з виробництва турецького тютюну і махорки, тут працювало 122 робітники. У 1925 році основний корпус фабрики згорів, а у 1937 споруджено новий корпус на чотири поверхи, який мав найновіше обладнання. У роки війни більша частина виробничих приміщень була зруйнована і спалена. Одна зі стін, що вціліли, залишила на собі сліди війни.

Далі маршрут триває по вулиці Благовісній. Тут є двоповерховий трьохпід’їздний будинок №152. За свідченнями старожилів, він збудований у 1937 році за квартал від військової частини. Перший поверх будівлі займали склади, а другий був житловий. У повоєнний час житловими стали обидва поверхи, а його мешканцями були сім’ї військових. Сусідній будинок – на розі вулиць Благовісна і Кірова – має два поверхи і два під’їзди, збудований він на початку 30-х років ХХ ст. Його першими мешканцями були теж військові. На стінах цих будинків також є сліди війни.

Далі маршрут слідує вулицею Котовського. Тут є примітний будинок №63. Він бере свій початок із 90-х років ХІХ ст. Його забудовником був місцевий купець, який залишив його не під власний особняк, а здавав в оренду. Цим скористалася міська дума, орендувавши будівлю для військового відомства, зокрема штабу 167-го Острозького піхотного полку, що дислокувався в Черкасах.
Після 1917 року і до початку війни в будинку розміщувався дитячий притулок. У роки Великої Вітчизняної війни він був зруйнований унаслідок попадання мін. Горів, але зберігся. Після війни тут знову був дитячий будинок, мешкали черкасці, а в 60-х роках у ньому надовго оселилась Друга ДЮСШ. У 80-х приміщення передали РЕУ-5, яке знаходиться тут і нині. Збоку, в праві частині будинку, є сліди від осколків та обстрілу.

Шрами війни мають і інші будинки на цій вулиці. Так, на розі бульвару Шевченка і вулиці Котовського примітними є дореволюційні добротні будинки Черкаської дитячої музичної школи №2. На жаль, їхня довоєнна історія невідома. Переказують, що першим власником цих будівель був лікар, професор медичних наук. Після війни тут перебували різноманітні освітянські установи: дитячий будинок, райвно, школа для дітей із фізичними вадами, вечірня школа і нарешті з 1970 року – ДМШ №2.
Сусідній будинок на вул. Котовського, 31, за свідченнями старожилів, існує з 1913 року. Його власникові належали також будинки №27 та №25 в цьому ж кварталі. Це були прибуткові оселі, що здавалися в оренду. Нині в будинку №31 проживає сім сімей. На стінах та фронтоні цих будинків є сліди від куль і осколків снарядів.
Будинок за адресою Хрещатик, 154 теж дореволюційний, його власником колись був лікар. За свідченнями старожилів, під час боїв за Черкаси німці висилили жителів цієї вулиці до с. Вергуни. Після повернення мешканці побачили обстріляні й пограбовані будинки.

Логічним завершенням маршруту є прохід екскурсантів до будинку за адресою Байди-Вишневецького, 33. Тут знаходиться головний корпус сучасної ДМШ №1 ім. М.В. Лисенка. Це колишній житловий будинок, побудований у 70-х роках ХІХ ст. із добудовами поч. ХХ ст. Його власниками були черкаські підприємці Ф.І. Лисак та М. Ф. Гаркавенко. До 1917 року він використовувався як прибутковий. У 20-х – 30-х роках у будинку розміщувалися навчальні кімнати – спочатку піхотної школи, а потім Черкаського піхотного училища. В роки війни тут були німецький, а потім радянський військовий шпиталі. Після капітального ремонту в 1960 році тут деякий час перебувало новостворене музичне училище ім. С.С. Гулака-Артемовського, а з 1964 року – Перша музична школа. На правій боковій стіні будинку є велика кількість слідів війни.

Архітектура, «поранена» війною

Саме цей факт спонукав колишнього депутата Черкаської міської ради Станіслава Сахна ініціювати встановлення тут окремого пам’ятного знаку з гранітним барельєфом та меморіальними табличками. Існує він із 8 травня 2008 року. На меморіальній дошці викарбовано текст: «На цій стіні залишилися сліди війни. Це місце пам’ятає людей, які віддали своє життя за наше майбутнє. Збережемо пам’ять про визволення міста в грудні 1943 року».
Саме тут, на завершенні маршруту, учасники екскурсії можуть іще раз реально побачити наслідки війни, поторкати руками «поранені» стіни будівлі, постояти і відчути ауру тих жорстоких і кровопролитних подій, віддати данину пам’яті воїнам-визволителям.

Микола Щербина

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

1 Коментар
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Агател

Ніколи не бачив це місце

1
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x