До “Ювілейного” на день народження

До “Ювілейного” на день народження

З далекого вже 1967 року 8 квітня у колишнього парку імені 50-річчя Жовтня, інакше – “Ювілейного”, – завжди “День народження”. І нехай тепер у нього інше ім’я, це ще не привід не згадати минуле. Часи, коли черкащани називали парк “Ювілейним”. Утім, здебільшого так називають і зараз. Дехто, правда – “піісітілєтія”, але таких небагато. Як і тих, для кого він у простій балачці став “Сосновим бором”.

Задовго до…
Насправді роботи зі створення парку розпочалися задовго до 1967-го. Ще у 1953 – 1955 роках піщані дюни, порослі диким виноградом, які відділяли північно-західну околицю міста від Черкаського бору, працівники Черкаської лісозахисної станції засадили сосною. Згодом колектив Дахнівського лісництва заліснив і дніпрові схили та урвище, що простягнилося тут майже на кілометр.
Коли деревця піднялися, а власне – більше вкорінилися і їхнє майбутнє вже не викликало побоювань чи приживуться, дендрологи із Зеленгоспу збагнули: не знайти в Черкасах кращого місця для ландшафтного парку. Тераса, яка обривається крутими схилами до Дніпра і мальовничий каньйон, що збагатив природний рельєф та надав йому архітектурно-художньої неповторності, самі собою були унікальним природним доробком. Вимагалося єдиного: вдало його використати.
До слова, на середину 1960-х архітекторами київського інституту Діпромісто був розроблений оригінальний проект лісо- і гідропаркової зони міста площею мало не в 250 гектарів. Коли знати, що площа майбутнього Ювілейного дорівнювала 47-ми гектарам, стане зрозумілим, що подібних йому мало бути ще чотири, а цей – лише перший у ланцюжку. Далі аж до Митниці – парки-острови, канали, штучні заплави, озера, пристані дитячої флотилії, бази відпочинку. Почасти план втілили, але ланцюжка не вийшло: кожен об’єкт – сам собою.

До “Ювілейного” на день народження

Спільна справа
Ландшафтне наповнення парку теж розпочалося за кілька років до офіційних урочистостей, а тривало ще кілька літ по ньому. Сюди завезли величезні валуни та гранітні брили, окремі вагою у кілька тонн, гальку з гирла Росі, бутовий камінь з кар’єрів області. Збудували штучні озера і водоспади, проклали русла струмків. Флору майбутнього парку, а це окрім наших дерев ще 70 видів екзотів, збагатили саджанці з Тростянецького дендропарку та знаменитої уманської “Софіївки”. Гармонію зелених шат доповнили болотні кипариси, голуба ялина, амурський бархат, горобина, пухнаста береза, канадський бундук.
Тож упродовж кількох років – як до відкриття парку, так і після, – на суботниках сотні працівників підприємств та установ втілювали в життя план, розроблений архітекторами Українського державного інституту інженерного проектування та Управлінням архітектури міста. Роботи були так вдало сплановані, що нічого не перероблялося двічі. Все з’являлося у встановлений час і в потрібному місці.

До “Ювілейного” на день народження

Робота для інженерів
В обширах “Малої Софіївки” є два титульних об’єкти, найбільше розтиражованих у поліграфії . Перший – це ажурний арочний міст. Попри його недобру славу у теперішні часи, “андреєвській арці” слід все ж віддати належне. Гадаю – небагато знайдеться земляків, які тут ніколи не фотографувалися (ну хоча б із класом для випускних фотоальбомів).
Вподобали цей місток і знані гості міста. Свого часу, це вже здебільшого у 1970-ті і 1980-ті, в Черкасах та неподалік часто знімали художні фільми, а парк став улюбленим місцем перепочинку популярних артистів. “Дніпро і парк – це чудова казка. Спасибі їм за натхнення, які вони так щедро дарують”, – сказав якось Георгій Жжонов. А Анатолій Папанов продовжив: “У Черкасах моє улюблене місце – парк над Дніпром. Тут відпочиваєш, як мовиться, і душею, і тілом. Годинами, здається, міг би милуватися з вашого містка неозорою дніпровською далечінню”.
А історія появи місточка така. Якось у відрядженні до Новомосковська перший секретар обкому Олександр Андреєв побачив там “його” і не заспокоївся, допоки не пробив такого самого для нашого міста. У “Одеспроекті” розробили технічну документацію, у Дніпропетровську виготовили металоконструкції, які залізницею доправили до Черкас.
Як не дивно, проблеми виникли на місці: керівники черкаського Хімкомбінату, які обіцяли виділити 350-тонний німецький кран, чомусь передумали, тож у крутоярі готовий до встановлення міст пролежав всю теплу пору 1969-го.
Після тривалого простою мостовики з організації “Мостопоїзд-473”, які за десятиліття по всьому Союзу накопичили вже чималий досвід сміливих технічних рішень, вирішили братися самі. Вони застосували так званий щогловий метод монтажу, коли замість “великого крану” десь подалі працює маленький, але упритул до зони. Зрештою, арку підняли на 26 метрів і повернули за віссю. За годину 65-метрова дуга лягла точно на платформи.
А ось до підніжжя іншої візитівки парку, помітної навіть з лівого берега, можна потрапити лише за спецзапрошенням. Йдеться про 196-метрову телевежу. Змонтували і встановили її 1964 року: напередодні святкового 7 листопада угорські фахівці завершили монтаж ретрансляційного обладнання на 150-метровій позначці, забезпечивши тим самим для Черкас стійкий телесигнал. Реальна вага об’єкту – 325 тонн, і щоб пофарбавати цю міську щоглу, щоп’ять років витрачають 3,5 тонни фарби. Інакше не можна: антикорозійний захист.

До “Ювілейного” на день народження

З історії “чортового колеса”
Головний атракціон парку встановлювали упродовж кількох квітневих тижнів 1971-го. Офіційно він називався “Круговий огляд”, але ж всім відомо, що насправді був “чортовим колесом”. Звідкіля ця бісівщина?
Річ у тім, що за два роки до означеної події поет Євгеній Євтушенко і співак Муслім Магомаєв видали пісенний хіт, у якому були слова “а ты помнишь как с тобою по весне, мы на чертовом кружились колесе”, і неймовірна популярність пісні миттєво змела офіційну назву колеса огляду. Правда чи ні, але такій назві є наступне пояснення. Кажуть, монтуючи атракціон в одному з московських парків, робітники були настільки незадоволені організацією робіт, що “чортове” – то найневиннішще слово, яким вони називали і колесо, і начальство. На моціоні Євгеній Олександрович випадково став свідком такої “звитяжної праці”, а в пісні знайшлося місце загалом-то лайливому слову. Звісно, що ніде в світі “чортовим” цей атракціон не називають. Наше колесо встановили біля самісінького крутосхилу, тож на травневі свята найсміливішим містянам відкрилася панорама неймовірної краси. В усій величезній країні знайшлося б небагато місць, з яких можна було бачити місто, ліс, море, острови, дальній берег, кораблі, автомобілі, поїзди…
Після низки нещасних випадків на паркових атракціонах України 2008 року старе колесо демонтували. 10 років тривала “епопея” зі встановленням нового, та зрештою 2 листопада 2019 року воно зробило перші оберти.

Русалонька
Її скульптура прикрасила центральне озеро 1972-го і фотогенічно вписувалася в нього аж до вечора 13 червня 2007 року. А вночі її викрали. Як це вдалося – незрозуміло й дотепер, але нині технічними аспектами давнішнього злочину проти комунальної власності вже мало хто цікавиться. Власне – як і місцезнаходженням старої Русалоньки. Адже з 18 квітня 2009 року водойму і наші фотоальбоми прикрашає нова. Вона виготовлена з червоного граніту, її вага 823 кілограми, а висота 160 сантиметрів.
Фото Ігната Діамента

До “Ювілейного” на день народження

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x