13 січня українці зустрічають Новий рік за старим обрядом. Традиційно в цей вечір на Маланку господині готують уже не голодну, а багату кутю, основою якої є ячмінь, жито чи пшениця, до яких додається узвар, мак, горіхи. Здавна молодь ходить щедрувати, пере­одягаючись у Козу, Василя і Маланку, діда та бабу. Вважалося, якщо щедрувальники обходили хату, це було трагедією для родини, а не пустити гостя в домівку було великим гріхом. На Маланку дівчата ворожать, а на Василя зранку хлопці засівають. До свята готувалися заздалегідь: прибирали оселю, готували святкові страви, дітки вчили новорічні колядки. Увечері за святковим столом збиралася вся родина та куштували страви.

ІСТОРІЯ ЗАРОДЖЕННЯ СВЯТА
Як би це дивно не звучало, але українці двічі святкують Новий рік – 1 січня (за новим стилем) і 14 січня (за старим). Наше літочислення відраховується за новим стилем. А за старим – усі події відбуваються на 13 днів пізніше. Свято Старого Нового року, яке припадає на 14 січня, таке радісне, що люди не захотіли від нього відмовлятися. Щоб не плутати перший Новий рік і другий, до останнього додали слово «старий». А ще цього дня відзначають день Святого Василя, якого дуже шанують християни. Народився Святий Василь у м. Кесарії Кападокійській. Він був надзвичайно обдарованим, ще в молоді роки став видатною людиною серед учених мужів-християн. Його товаришем був Григорій, названий пізніше Богословом. Після закінчення навчання обидва вирішили присвятити своє життя служінню Богові. Заснувавши монастир, святі Василій та Григорій написали «Статут чернечого життя», якого й досі значною мірою дотримуються ченці. Свій статок святий Василій витрачав на бідних, на заснування лікарень та притулків для знедолених, а вільний час присвячував добрим справам, щоб допомогти тим, хто опинився у скруті. Помер Святитель 14 січня 378 року, тому саме цього дня у храмах відправляють урочисті служби на честь Василія Великого.
Представники язичницької Русі святкували настання Нового року 22-го березня. По-іншому його називали днем весняного рівнодення, коли день за тривалістю порівнювався з ніччю. Свято було повністю підпорядковане землеробському циклу.
Щойно на Русі було впроваджено християнство, старий календар став витіснятися візантійським, і Новий рік поступово відсунувся на 1 вересня. Варто зазначити, що на всій Русі люди ще довго святкували Новий рік у різний час: хтось – 1 вересня, хтось – по-старому, 22 березня. І лише на початку 16-го століття вся Русь офіційно стала святкувати Новий рік у перший день осені.
У 1699 році Петро I видав указ, в якому йшлося про перенесення Нового року з першого дня осені на 1 січня. Це було за старим стилем, а по-новому дата припадала саме на 14 січня. Революція 1918 року внесла свої корективи в календар. Так були скасовані 13 календарних днів, що розділяють європейське і наше літочислення. Таким чином, зародився Старий Новий рік (за старим стилем) і Новий рік (за новим).
Представники православної церкви відкрито заявляють, що ними не розглядаються питання про внесення змін у діючий календар, незважаючи на суттєву різницю. Ніхто не заперечує того факту, що різниця між Юліанським і Григоріанським календарями збільшується з кожним сторіччям (коли число сотень на рік від Різдва Христового не є кратним чотирьом) на одну добу. Виходить, що якщо наш світ проіснує ще до 2101 року, то Різдво Христове буде відзначатися не 7-го січня, а 8-го, а Старий Новий рік пересунеться на наступну ніч (з 14 на 15 січня).
Ще одна особливість – багато віруючих християн дуже вшановують свято Старого Нового року. Пов’язано це з тим, що традиційний Новий рік їм заборонено святкувати через Різдвяний піст. А після його закінчення можна від душі відзначити другий Новий рік.

ЩО ГОВОРЯТЬ УЧЕНІ ПРО СТАРИЙ НОВИЙ РІК?
Учені, зокрема астрономи, повністю заперечують існування Старого Нового року, називаючи його ненауковою датою. У нашій країні Юліанський календар був офіційним до революції 1918 року. Європа ж жила за Григоріанським, від якого відставав наш календар на 13 днів. Уся справа в тому, що планета робить оберт навколо власної осі за 24 години. Однак до цього є додаткові секунди, які з часом набігають, утворюючи добу. До 20-го сторіччя ці секунди обернулися в 13 діб. Так утворилася різниця між двома системами літочислення. Новий стиль більш наближений до астрономічної науки і знань.
Астрофізики вважають головним фактом те, щоб діючий календар на планеті повністю був відображенням положення нашої планети до положення Сонця. Також вони говорять про те, що в природі не може існувати ідеальної пропозиції обчислення часу. Реформи календаря просто не мають ніякої доцільності.
Крім України, Старий Новий рік продовжують відзначати також у Росії, Молдові, Вірменії, Білорусі, Латвії, в Казахстані, Узбекистані (близько 40 % населення) і в Грузії, а також слов’яни і жителі інших колишніх радянських і православних республік в країнах ближнього і далекого зарубіжжя. Традиція зустрічати Старий Новий рік збереглася також у Сербії і Чорногорії, оскільки Сербська православна церква, як і українська, продовжує жити за Юліанським календарем. Серби називають це свято Сербський Новий рік. Старий Новий рік відзначається навіть у Македонії та Швейцарії.

ТРАДИЦІЇ, ПОВ’ЯЗАНІ ЗІ СТАРИМ НОВИМ РОКОМ
Цей день називали Василевим днем. Він був значущий для всіх, і його результат зумовлював майбутній рік. У цей день відзначалося хліборобське свято, яке приурочували до майбутнього врожаю.
Славився цей день проведенням обряду, пов’язаного з варінням каші. Рівно о 2 годині ночі Старого Нового року найстаріша з жінок роду виносила з комори крупу, а літній чоловік із роду приносив воду. Ніхто не міг доторкнутися до води і крупи до моменту розпалювання печі. Після цього всі члени родини сідали за стіл, літня жінка розмішувала кашу в горщику, кажучи особливі ритуальні промови. Для обряду часто використовували лише гречану крупу.
Далі всі члени сім’ї залишали стіл, а жінка з поклоном ставила горщик у піч. Коли каша була готова, її виймали з печі й уважно дивилися на неї. Навариста каша, що заповнила горщик, обіцяла багатий урожайний рік. Уранці цю кашу їли. Якщо ж горщик був тріснутим або з нього витекла каша, то це обіцяло людям біди і негаразди.
Також на це свято здійснювали обряд ходіння по домівках. Гості пригощалися у господарів приготованими стравами зі свинини. Кожному гостю в ніч на Василевий день давалося частування зі свинячого м’яса, а стіл прикрашали свинячою головою. Можливо, тому в наші дні багато хто на Старий Новий рік варить холодець зі свининою. Чим більше в старовину свинини було на столі, тим багатше господарі будуть жити в прийдешньому році.
Традиція ліплення вареників із секретами на Старий Новий рік зародилася нещодавно. Її й зараз дотримуються багато жителів нашої країни. Наліпивши вареників, люди влаштовують пишні застілля, чекаючи, кому ж за столом дістанеться секретний вареник. Найбільше такі розваги люблять діти.
Головна людина цього дня — перший посівальник. Він — перший «полазник», який приносить до оселі щастя. Найкращими «полазниками» вважаються молоді особи чоловічої статі, а недобра прикмета — якщо першою до хати завітає немічна бабуся.
Цього дня діти прокидаються дуже рано, бо в них важлива справа — посіяти треба. Народна традиція велить посівати спочатку в рідній оселі, а вже потім іти до чужих людей:
«На здоров’я, на щастя, на Новий рік, щоб усе родило краще, ніж торік, — жито, пшениця, всяка пашниця… Дай, Боже!»
Засівали зазвичай зерном:
Сійся, родися,
Жито, пшениця,
Всіляка пашниця.
Зверху колосиста,
Знизу корениста.
Будьте здорові,
Будьте багаті.
Усіх з Новим роком!
Усіх з новим святом!
Прослухавши посівальну пісеньку, люди дякували посівальникові й обдаровували його грішми та солодощами.
Старий Новий рік відомий своїми святочними ворожіннями і містерією, пов’язаної з ними. Дівчата в цей день споконвіку ворожили, щоб дізнатися про своє майбутнє, побачити судженого. Для тих, хто хоче долучитися до старого обряду, – цікаві ворожіння.

За допомогою ножа знімали з свічки трохи воску, розігрівали в ложці над свічкою (до рідкого стану). Під час нагрівання загадували бажання. Виливали віск у тарілочку з холодною водою і дивилися на символи, які вийшли з воску. Кожна дівчина тлумачила ці символи по-своєму. Комусь траплялися навіть особи суджених.
На невеликих паперових смужках писали значущі для себе події, наприклад: весілля, наро­дження дитини, гроші, знайомство, переїзд, зміна роботи і т.п. Ці смужки клали на борт ємності, в якій була вода. Далі в половинку шкаралупи волоського горіха ставили маленьку свічку і спускали на воду. Не направляючи свічку, чекали, поки вона сама підпливе до папірця. Подія, написана на записці, повинна була відбутися в майбутньому році.
Для цього гадання брали 4 склянки, які до половини наповнювали водою. В одну клали сіль, в іншу – цукор, у третю – перстень, а в четверту – нічого. Одна дівчина ставала за спиною тієї, яка ворожила. У руках на підносі, вона тримала склянки, переміщала їх так, щоб подруга не знала, де яка. Далі дівчина, що за спиною, водила пальцем уздовж склянок і питала: ця склянка, ця, ця… І так, поки дівчина не зупиняла її. Воду з обраної склянки потрібно було спробувати. Вода вказувала на події в майбутньому році.

Вечір напередодні Старого Нового року збігався з українським народним святом Маланки, святкування якого походить від давнього, ймовірно, дохристиянського звичаю. За християнським календарем, це також день преподобної Меланії (Меланки, Маланки, Миланки). Меланка-Вода спадає на Щедрий вечір разом із Василем-Місяцем, щоб сповістити господарів про майбутні урочистості й гостювання. В народі це так і називається – гостини Меланки.

За традицією, на Меланки (13 січня) готували ситну їжу до вечора, тому його ще називали Щедрим. Після вечері, щоб залагодити якийсь конфлікт, сусіди йшли один до одного миритися, щоб «Новий рік зустріти в мирі і злагоді». А хлопці, які перед цим «отримали гарбуза», вдруге посилали сватів із надією на згоду.

Обов’язковими частуваннями на столі в цей день були пироги, вареники з сиром, страви зі свинини, млинці, різні ковбаси. На ранок наступного дня (14 січня) молодь щедрувала і посівала (що заведено і в наш час), а також просила у господарів будинку смачні дари.

НАРОДНІ ПОВІР’Я

У ніч перед Старим Новим роком треба спати без подушок, бо болітиме голова цілий рік.
На Старий Новий рік не можна стукати, бо град пошкодить городину.
Дівчина перед Старим Новим роком кладе собі під голову подушку, а під неї – гребінець, нову сорочку та окрайчик хліба. Хто їй насниться, той і буде її чоловіком.
Сніг під Старий Новий рік — можна сіяти більше гречки, буде гарний урожай.
Небо в зірках — буде врожай грибів і гороху.
Ворони купаються — до негоди, каркають — на мороз, гуртами літають — на снігопад, сідають на землю — до відлиги, а вмощуються на нижніх гілках дерев — на вітер.
Снігур заспівав, а сорока під стріху сховалася — бути хуртовині.
Гусак стоїть на одній лапці, та ще й голову під крило сховав — на мороз.
Якщо ніч після Нового року тиха і ясна, буде щасливий рік не лише для людей, але й для худоби.
Якщо сонце високо зійде, весь рік буде щасливим, а особливо добрим буде садовий урожай.
Якщо іній рясно покриває дерева, буде врожай зернових і хороший медозбір.
Якщо падає м’який сніг, це до врожаю, а коли тепло, то літо буде дощовим.
Який перший день у Новому році, такий і рік.
На Меланку відлига – чекай теплого літа.
Якщо небо ясне і зоряне – буде багатий урожай ягід. 14 січня садівникам рекомендують струсити плодові дерева, тому що святий Василь Великий, за народним повір´ям, ще й охороняє сади від черв’яків і шкідників. Ранком 14 січня потрібно пройтися садом зі словами: «Як обтрушую я (ім’я) білий пухнастий сніг, так отрусить хробака-гада всякого на весні Святий Василь!»