Секс-туризм в зону АТО, або Зворотний бік кохання на тлі війни

Кохання на тлі війни – одна з улюблених тем у світовій літературі. Але, на жаль, окрім поезії високих почуттів на межі життя і смерті є ще й життєва проза. А вона не завжди романтична і піднесена…
«Є частина дружин, які залишають роботу, їдуть у зону АТО чи прифронтові зони та знімають квартиру поблизу військової частини, щоб просто зберегти сім’ю, – розповідає під час «круглого столу» черкаський психолог. – «Вир пристрастей» на війні – річ звична, адже смерть ходить зовсім поряд, «вмикаються» захисні механізми продовження роду, а якщо поряд ще й «бойова подруга», яка не проти, то чому б і ні».

Часом, шукачки фронтових пригод прикриваються певною професійною діяльністю, наприклад… називаються психологами.
«Було у нас три такі дами. По-моєму косметику продавали. Поїхали в зону АТО, назвалися психологами й надали там бійцям допомогу… психологічну і не тільки, – розповідає волонтерка Ольга Палькова з Чернігова. – Все б нічого, але ж і до справжніх психологів тоді відповідне ставлення. Отак і народжуються нові стереотипи».

А це уже розповідь одного із бійців: «Уявляєш, служить у нас тут один дядечко, за сорок йому вже. Познайомився через Інтернет з дівчиною, років на 20 молодшою. Пересилав їй гроші по кілька тисяч, дорогі подарунки. Приїхав у відпустку, а вона йому: «Я тебе не знаю». Оце повернувся назад на службу – і знов пасія йому дзвонить».
До чого я це все? Скоро найромантичніше свято року – День Святого Валентина. 14 лютого – це не лише день, коли продається рекордна кількість квітів, парфумів і цукерок, а закохані освідчуються один одному. Це ще й день, коли багато самотніх людей відчувають себе ще більш самотніми на фоні всезагальної закоханості й щастя. А як там на фроті тим, хто відірваний від звичайного, мирного життя, спостерігати в Інтернеті за щасливими селфі друзів, знайомих, сусідів?

Тож якщо у вас є знайомий солдат – привітайте 14-го хоч віртуальною листівкою. А краще – якоюсь реальною дрібничкою. Воно тільки здається, що сильні, мужні, і вольові «кіборги» не потребують таких сантиментів. Насправді романтичних листівочок, м’яких сердечок і фігурок котиків вони чекають не менше, аніж «тушонки», варення і термобілизни.
А найкраще, якщо є можливість, поїдьте. Тут дуже в тему згадуються вірші Володимира Вишневського:
«На исходе 20-го века,
Когда жизнь непосильна уму,
Как же нужно любить человека,
Чтобы взять и приехать к нему!»

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x