Донецький синдром: як проблеми тонуть у горілці

Існує статистика, що після війни в Афганістані понад 63% вояків потребували психологічної адаптації, 30% із них так і не змогли повернутися до нормального життя. Окрім психічних розладів – а це нічні жахи, агресія, почуття вини, страху, депресія, суїцид – ці люди знайшли заспокоєння у склянці горілки чи наркотиках. Тоді з’явилося ціле покоління «втрачених» молодих чоловіків, а в медичний вжиток увійшло поняття «афганський синдром».

На «донецький» синдром за словами військового лікаря Андрія Рюміна страждатиме кожен другий боєць. І буде він куди важчим, бо замість «виконання інтернаціонального обов’язку» тепер захищають рідну землю в антитерористичній операції, що триває вже майже два роки. А повертаючись додому, часто почуваються непотрібними і… спиваються.
Щороку в Україні ставлять на облік 100 тисяч алкоголіків. Загальна їх кількість більша удесятеро, і становить 700 тисяч осіб. Відповідно до загальноприйнятих міжнародних норм, вимираючою вважається нація, яка вживає понад 8 л чистого спирту на душу населення на рік. Рівень споживання алкоголю в Україні становить 12 літрів на рік.
За підсумками вже тепер далекого 2012 року наша держава зайняла третє місце в світі по середньому споживанню горілки на людину. Про це свідчать дані рейтингу, складеного на основі даних британської компанії «International Wine & Spirit Research». Згідно з ним, на душу населення в Україні доводиться 7,7 літра горілки в рік. Перше місце в цьому рейтингу належить Росії (13,9 літра), друге — Білорусі (11,3), четверте — Польщі (7,0), п\’яте — Казахстану (5,9).

Неоголошена війна на сході України ситуацію лише погіршує. У Міністерстві оборони загрозливість ситуації зрозуміли ще рік тому й вирішили боротися… видавши методичку з порадами. Ось її уривок, який був оприлюднений через соціальну мережу «Фейсбук»:
«Як в офіцерському середовищі, так і серед інших категорій військовослужбовців завжди є особи, які виступають організаторами п\’яних застіль. Вони намагаються втягнути в пияцтво якомога більшу кількість своїх друзів і знайомих, вишукуючи для цієї мети надумані приводи. Виявивши таких організаторів, командир і офіцер по роботі з особовим складом отримують можливість проводити індивідуально-виховну роботу безпосередньо з носіями алкогольних традицій, не розпорошуючись на решті особового складу. Для даної роботи доцільно залучати найбільш досвідчених та шанованих військовослужбовців військової частини, підрозділу (актив)», – йдеться у документі. Також тут зазначається, що саме через алкоголь найчастіше стаються такі випадки як виведення з ладу озброєння і військової техніки. А це в умовах ведення бойових дій неприпустимо.

Але поради військовим не дуже допомагають… Їду з прифронтового Артемівська, нещодавно, згідно з законом про декомунізацію перейменованого в Бахмут, швидкісним «Інтерсіті». Зупинка в Полтаві – дві хвилини. Старший стюарт готується відкривати двері, аж ось з динаміків починає лунати крик когось із його керівників:
«Старший стюарт, що то у нас за хе… (видно згадавши, що його чує не лише стюарт швидко виправляється) фігня?! Дзвонили із військової прокуратури, сказали, що вони приїхали зсаджувати п’яних АТОвців з шостого вагону. І поки не зсадять – нас далі не пустять»!

Стюарт обіцяє з’ясувати ситуацію. Двоє чоловіків у військовій формі поряд зі мною переглядаються і переговорюються, щоб хоч би їх ще разом із п’яними «не загребли».
Дівчата поряд сміються. От тільки мені чомусь зовсім не смішно…

Журналісти «Нової Доби» готують серію матеріалів про алкоголізм у зоні АТО та на мирних територіях. Більш розширений матеріал з коментарями лікарів-наркологів, психологів та волонтерів читайте у наступних номерах газети.

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x