Природозахисник, еколог, екскурсовод філіалу «Холодний Яр» НІКЗ «Чигирин», керівник громадського інституту розвитку краю «ГІРКа» Ольга Галушко «майданівські» події дворічної давнини згадує з болем. Для неї життя поділилося на до і після. Після травми, отриманої під час штурму Черкаської обласної державної адміністрації, Ольга довго боролася за життя, пережила три складні операції, після яких частину її черепа замінила металева пластина, отримала інвалідність. Та незважаючи на все, що довелося пережити, дівчина повернулася до активного життя, навчається в аспірантурі, працює над створенням передумов для надання заповіднику «Холодний Яр» статусу національного природного парку, організовує численні тренінги та майстер-класи для молоді на Чигиринщині.
Для «Нової Доби» Ольга пригадала, як брала участь у Революції Гідності, а також поділилася досвідом отримання статусу ветерана-інваліда війни. Для цього дівчині довелося пройти шлях у півроку та залучитися підтримкою громадських діячів і народних депутатів, оскільки спочатку її просто «футболили» від однієї установи до іншої.
На першій акції протесту ми збирали… яйця для депутатів
– Перша акція протесту, у якій я взяла участь, відбувалася у Черкасах. Організовував її «Демократичний Альянс» і ми збирали яйця для депутатів. Це був своєрідний «стьоб» і ніхто ще не розумів серйозності ситуації. Потім було побиття студентів на Майдані Незалежності в Києві і я почала бувати у столиці щотижня. Приїжджала зазвичай на вихідні і лишалась на 2-3 дні. Там же познайомилася з науковцями та представниками «козацької сотні» з Черкащини. Ми були на вулиці Грушевського разом з мітингувальниками, співали патріотичних пісень, роздавали бутерброди. Потім я поїхала додому і побачила на першому мітингу під Черкаською ОДА менше ста людей. Було сумно і соромно за Черкаси. А ще через кілька днів пролилася перша кров у Києві. Обстріли я побачила по телевізору, бо в той день була на роботі. І хоч жінок уже не пускали на лінію зіткнення, але все ж я вирішила їхати до Києва. А увечері напередодні подалася на мітинг під Черкаської ОДА, – розповідає Ольга.
Звідти непритомну Ольгу забрали до реанімаційного відділення лікарні. Невідомий (розслідування триває уже 2 роки і досі не дало жодних результатів!) кинув з вікна адміністрації важку вазу просто на голову дівчини. Далі була «кома», встановлення металевої пластини на відсутню частину черепа, півроку в лікарнях. А згодом – ускладнення – ушкодження головного мозку та епілепсія. Тепер Ольга – інвалід ІІ групи і повинна планово лікуватися два рази на рік. Ім’я її кривдника досі невідомо.
– Ведеться справа – це усе, що мені говорять. І я чула не від однієї людини, що всі знають, хто це вчинив, просто намагаються зам’яти, – веде далі Ольга. – Посудіть самі – перший експеримент за моєї участі провели через рік (!) після того, як стався злочин. Що я вже могла пам’ятати? Кидали з вікон мішки з піском, щоб перевірити чи навмисно кинули вазу. Дійшли висновку, що навмисно. Справу багато разів передавали: з обласної прокуратури в слідчий відділ, звідти – знов у обласну прокуратуру. А зараз дали розслідування такій людині, яка, можливо, й хотіла б допомогти, але таке враження, що в неї «зв’язані руки».
Лікарі запевняли, що статус буду отримувати роками
10 лютого 2015 року внесли зміни до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (пункт 10 статті 7) від 22 жовтня 1993 №3551. Згідно з ним набувають статусу інваліда війни особи, які стали інвалідами внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров\’я, одержаних під час участі у Революції Гідності. Дізнавшись про такі законодавчі зміни Ольга відразу звернулася до однієї з черкаських поліклінік, але там про закон не знали і перенаправили її… у військкомат.
– Постанова про виконання цього закону вийшла лише у червні 2015 року тоді ж почалося створення «Міжвідомчої комісії з питань встановлення участі осіб у Революції Гідності та отримання ними під час Революції Гідності ушкоджень здоров’я». Але про це ніде не було жодної інформації. Лише через два місяці я випадково дізналася від учасників черкаського «Автомайдану», коли лежала у лікарні. Відразу подала усі документи і лише через три тижні отримала офіційне повідомлення про те, що… робота по створенню комісії ведеться, – розказує активістка.
Оля продовжувала «оббивати» пороги різних інстанцій, а лікарі стверджували, що вона цей статус отримуватиме роками. Нарешті з допомогою місцевих «автомайданівців» та обласної комісії, яка в свою чергу подала запит до Києва, і завдяки постійній підтримці народного депутата Олега Петренка, справа була розглянута на першому засіданні Міжвідомчої комісії у січні (сама комісія була офіційно створена трьома місяцями раніше, 1 жовтня).
– Комісія збирається усього раз на місяць, а заяв до того часу надійшло уже сотні. Моя, на щастя, була однією з перших 14-ти, які розглянули, і отримала позитивне рішення, – коментує Ольга Галушко.
Тож лише 10 лютого Ольга нарешті отримала посвідчення ветерана-інваліда війни, яке дає право на безкоштовний проїзд у межах області, пільги при сплаті комунальних послуг та збільшення пенсії по інвалідності.
Ольга стала першою, хто пройшов таку процедуру на Черкащині, і спеціально для інших постраждалих описала покроковий механізм отримання статусу інваліда війни особами, які стали інвалідами внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров\’я, одержаних під час участі у Революції Гідності.
Роз’яснення, як отримати статус інваліда війни, читайте в рубриці «Запитуйте в експерта».
