Відстежувати браконьєрів, проводити огляд угідь, охороняти ліс від неохайних відпочивальників та звісно ж насаджувати і доглядати молоденькі культури – така щоденна робота Валентини Коваль, майстра лісу Великобурімського лісництва Золотоніського лісгоспу. Про це «Новій Добі» повідомили в Черкаському обласному управлінні лісового та мисливського господарства.
Уже понад 10 років вона працює майстром і почуває себе не як риба у воді, а як птаха в лісі. А до того ще стільки ж чекала, доки звільниться місце – працювала робітницею.
«Зразу страшно було і вчитися, і працювати. А тоді зрозуміла, що це моє, і я люблю свою роботу», – щиро ділиться позитивом Валентина.
Професію вона особливо не вибирала: її мама понад 30 років пропрацювала бухгалтером у цьому ж лісництві. А в Лубенському лісотехнічному на бухгалтера ще тоді не вчили, тому пішла на майстра. І зараз ні про що не шкодує.
Коли вона навчалася в Лубенському лісному технікумі, то в групі було всього 6 дівчат із 25 осіб. Зараз за спеціальністю працює лише вона.
«Чоловік спочатку був трохи проти, а потім звик. Зараз мені допомагає, як може. Хоча до лісу не має жодного стосунку, в нього інша професія», – говорить майстер лісу.
У Валентини Коваль син навчається на механіка у Хоролі і підростає дочка-школярка. Мама б і не проти передати їй свою справу, але визнає – дитина має до іншого схильності.
В лісі Валентина не боїться. З браконьєрами уже бачилася не раз, вела переговори. Каже, що розуміють її з півслова. Ще простіше було порозумітися з колегами-лісівниками: «Поблажок мені немає ніяких. І не хочу, щоб вони були. Нормально мене сприймають. Але звісно, працювати в чоловічому колективі приємно».
Валентина Коваль відповідає за обхід №2 площею 719 га. І все треба не просто обходити-об’їздити, а обійти на човні. Адже обхід включає багато островів. Оскільки він розміщений на території національного парку, рубки тут не ведуться. Тож завдання у Валентини одне – насаджувати і зберігати ліс.
Свою роботу вона вважає екстремальною тоді, коли з’являються комарі – лісництво ж понад водою. Але найтяжче – стежити за відпочивальниками та рибалками і прибирати сміття. «Залишають по собі гори! А я потім ходжу – прибираю, загрібаю. Було й таке, що всі майстри лісництва і навіть представники парку збиралися і прибирали величезне сміттєзвалище», – нарікає Валентина Коваль. Однак тримає свій обхід у чистоті. Може завдяки цьому тут і не було жодної пожежі.
