Про веселого Шевченка

Про веселого Шевченка

До постаті великого українця Тараса Шевченка звертається багато людей – і вчених, і не дуже. Геніальність нашого поета настільки зрима, що він доступний і зрозумілий не лише елітарній, інтелектуальній частині українства, але й простолюду. Його цитують, на його думки посилаються і в письмовій творчості, і в побутовому спілкуванні.
Як не дивно, гумористи-сатирики також звертаються до постаті Великого Кобзаря. Хтось опирається у певному творі на Шевченкові мудрі слова, хтось обирає за взірець Тарасові погляди на якісь життєві чи політичні явища.
І ось гуморист Микола Савчук, що з Коломиї, зібрав докупи й упорядкував отакецьку велику книжку й назвав її «Наш усміхнений батько Тарас». Видання охоплює різноманітні гумористичні й сатиричні твори письменників, які творили й творять українську літературу в Україні та в осередку діаспори. У книзі вміщено твори на тему Шевченкіани, що відкривають галерею шаржів і карикатур на Кобзаря і його творчість, подано низку пародій, а також найновіші цікавинки.

Узагалі пародіювати визначні постаті трохи ризиковано. Адже кепкувати над людьми такого рівня, як Шевченко, є дуже делікатною справою. Бо то вже кепкування не над окремим митцем, а над творами, що стали підмурівком українського словесного мистецтва. Це вже кепкування мало не над історією українського народу чи то, пак, над самим народом. То стосується будь-якого мистецького жанру – літературного, музичного чи театрального. Як можна спародіювати Івасюка, Крушельницьку, Довженка чи Миколайчука?

Про веселого Шевченка
Про веселого Шевченка
Про веселого Шевченка
Виявляється, навіть Шевченка можна. І ніскілечки не принизивши автора. Це доводить Микола Савчук, подаючи у книзі такі веселі твори.
Ось вірш Зої Когут:

ТОБІ ТРИНАДЦЯТИЙ МИНАЛО
Тобі тринадцятий минало…
Мені минуло п’ятдесятий!
Ти – пас ягнята. Ягнят тут мало,
Та баранів у нас – багато!
Овечок теж! Таких «невинних»,
Що просто хочеться тікати!
Тринадцятий – це вік наївний.
Наївність важча – в п’ятдесятий…
1977 р.

А ось у пародії Ганни Черінь «Осьмачка Гоголь? Осьмачка – Шевченко!» поряд із Тарасом виростає ще один наш земляк – Тодось Осьмачка:
Десь колись промовив хтось:
«Вищий Тараса Тодось».
І слова ті у Тодося
В голові сидять і досі.
А як з мурівцями стрівся,
Обвалились небеса:
Вищим Гоголя признали,
Та не вищим Тараса.
1947 р.

Нам знайомі різні версії пародій на «Заповіт», а ось наш сучасник – поет-гуморист Борис Ревчун спародіював його так:
Як умру, то поховайте, але на могилі
З кольорового металу бюст
не ставте, милі:
Крадії потягнуть хутко,
нащо ж вам той клопіт,
Бо на той метал високі і ціна, і попит.
Я, дізнатись без претензій,
згоден на чавун.
Із любов’ю до нащадків –
графоман Ревчун.
Мені не подобається лише останній рядок, де автор називає себе графоманом. Ще великий Гете сказав: «Не говори про себе погано – це зроблять твої друзі». Абрам Костовецький у пародії «Думи мої, думи мої…» покепкував над собою трохи делікатніше: «Ой, як хочеться бути класиком…/ Не Тарасом – бодай Тарасиком!»

Отже, нині сущим пародистам варто повчитися, як можна кепкувати над літературним твором чи й самим автором, не ображати при цьому нікого.
У книзі «Наш усміхнений батько Тарас» можна зустріти також зібрані з різних гумористично-сатиричних видань карикатури, веселі афоризми, де фігурує ім’я Тараса, на кшталт «Шевченко – це велика людина, яку ми повинні наслідувати, бо був нежонатий».
Пропоноване видання – перше такого типу в Україні, розраховане на широку читацьку аудиторію, на всіх тих, кому дорога постать Геніального сина української нації, проповідника справедливості й людяності, волі й демократії – Тараса Шевченка.

Анатолій Горбівненко

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x