Зазвичай онкологічна хвороба ділить людське життя на «до» і «після». Для когось починається зворотній відлік годинника до останнього подиху, а хтось збирає всю силу духу й волю до життя, аби боротися і жити, не зважаючи на будь-які прогнози. Черкащанка, старша медична сестра санаторію «Україна» Наталія Урбан обрала шлях боротьби, яким йде вже понад десять років.
А почалося все з випадкового особистого обстеження, до якого закликають усі спеціалісти-мамологи. «Отже, коли мені поставили діагноз «ІІ стадія раку молочної залози», мені було тридцять років, – розповідає пані Наталія. – Діти маленькі ще, Віці було 4 роки, Максиму – 10. А лікарі сказали, що треба терміново лягати на операцію. Звісно було й страшно, і боляче. Я дивлюся на дітей, плачу. А вони підходять до мене і втішають. Тоді я зрозуміла, що немає чого плакати, треба боротися і жити, аби виростити своїх дітей». Потім був курс хіміотерапії і сеанси променевої терапії. Жінки в палаті онкологічної лікарні бідкалися, яке ж воно отруйне те лікування, як жахливо впливає на організм і руйнує внутрішні органи. Але Наталія для себе вирішила, що має мислити лише в позитивному напрямку. «У мене було шість хімій і десять сеансів променевої терапії, – розповідає жінка. – Я лежала під крапельницями і думала: «Господи поможи, благослови, щоби мені та хімія була тільки на користь, щоб шкоди вона моєму організму не приносила». Отже, я досить нормально перенесла всі ті процедури, навіть волосся не випало, лише поріділо. Потім вийшла на роботу, попила кисневі коктейлі, і нормально почувалася». Цікаво, що коли через кілька років Наталія Урбан потрапила на комп’ютерну діагностику всього організму, лікарі були здивовані, адже виявилося, що внутрішні органи жінки залишилися не ушкодженими агресивним лікуванням. Тож пані Наталія закликає усіх людей, яким призначено лікування хіміотерапією і променевою терапією, налаштовуватися лише на позитив і на те, що лікування їм принесе виключно користь.
Минуло десять років. Відновитися після складного захворювання допомагала родина, особливо діти й чоловік. А ще саме в цей час Наталія Урбан почала займатися народним мистецтвом. Вона розписує писанки, робить традиційні українські ляльки-мотанки, витинає витинанки. «Весь цей час я займаюся творчістю, – посміхається жінка, – це допомагає відволікатися, не зациклюватися на хворобі, не жаліти себе». Тож напередодні 2016 року Наталія Урбан отримала звання народного майстра і вступила в спілку народних майстрів України.
Під час довготривалої реабілітації після складної операції пані Наталія дізналася про існування Черкаської міської громадської організації жінок-інвалідів «Донна», яка об’єднує жінок, що перенесли рак молочної залози. У «Донні» вони можуть отримали психологічну підтримку, безкоштовні ліфи й протези. «В «Донну» прийшла років 6 тому, – ділиться Наталія Уран. – Це важливо, що жінці з діагнозом «рак молочної залози» є куди звернутися, поспілкуватися, усвідомити, що життя триває. «Донна» не дозволяє замикатися, спонукає знаходити сили жити». На зустрічах у жіночій організації проводяться бесіди й майстер-класи. «Ми і писанки писали, й мотанки мотали, й витинанки витинали, – розповідає з усмішкою Наталія Уран. – Намагаємося один одного підтримувати. Адже сам на сам залишатися з онкологічною хворобою дуже складно». Слід зауважити, що одною з найпопулярніших тем зустрічей в «Донні», є історії жінок, які знайшли в собі сили вийти переможницями в складній боротьбі зі смертельним ворогом – раком молочної залози, і не зважаючи ні на що залишитися активними членами суспільства й повноцінними жінками. І це надихає жінок боротися і перемагати, а отже, жити.
Тож Наталія Урбан впевнено долала хворобу протягом багатьох років, але рак виявився підступним. Торік, коли її чоловік Олександр, пішов добровольцем воювати в зону антитерористичної операції, на нервовому ґрунті хвороба повернулася. Метастази вразили легені, печінку й кістки. Жінка тільки-но відчула негаразд в організмі, звернулася до лікарів. «Дехто шукає панацею в народній медицині, але я до народної медицини не зверталася, – розповідає пані Наталія. – По-перше не знала досить компетентної людини, що цим займається, по-друге – боялася втратити дорогоцінний час. Вважаю, що треба проходити лікування у фахівців-онкологів». Отже, лікуватися почала з вересня минулого року. «Мені була призначена хіміотерапія, – розповідає Наталія Урбан. – Зараз збираюся вже на дев’ятий сеанс. Були загострення, тож лікування корегується. Через кожні три хіміотерапії стан організму перевіряється на комп’ютерній томографії. Потім буде потрібне лікування в Києві закритими ізотопами. Це коштує близько 8-10 тисячі гривень. Саме для цього зараз збираю кошти, – пояснює жінка. – Адже протягом лікування весь час мені з ліками допомагала лікарня, хоча останні 6-9 хімії – роблю за власні кошти – кожна коштує 4-5 тисячі гривень».
Наприкінці березня в Галереї народного мистецтва відбувся благодійний аукціон витворів народних майстрів Черкащини для допомоги Наталії Урбан. А благодійний ярмарок у Галереї триває досі. Тож охочі можуть завітати, аби підтримати жінку. «Я коли потрапила в лікарню і дізналися скільки коштує лікування, була в розпачі, – пояснює пані Наталія. – Сьогодні я вражена, що люди в нас дійсно не байдужі. Я вдячна всім, знайомим, сусідам, співробітникам, спілчанам, нашій Дахнівській школі, яка теж збирала кошти. Також вдячна чоловіковим товаришам по службі. Коли вони дізналися про моє захворювання, одразу зібрали й перерахували чималу суму на мою картку. Голова організації «Донна» Людмила Миколаївна Краєва допомогла мені з виступом на телебаченні. Надавала допомогу влада, наші депутати, навіть люди, які мене не знають, почали перераховувати гроші на мій рахунок. Дуже всім вдячна».
Отже, боротьба Наталії Урбан з тяжкою хворобою триває. Та не зважаючи ні на що вона радіє життю, займається народним мистецтвом, виховує дітей і чекає на чоловіка. «Через кілька тижнів він уже має повернутися, – посміхається Наталія. – Але тоді до армії піде мій син, адже йому вже 21 рік виповнився. Каже, що теж має захищати країну. Нелегкий зараз період у моєму житті, та впевнена, що все буде добре. Іноді приходять думки і не дуже світлі, але знаю, що не варто в них занурюватися, шукаю в житті позитив, тримаюся за той позитив і йду далі».
Реквізити для допомоги: Урбан Наталія Вікторівна
Р/р у ПриватБанку 5168 7572 6550 5729
Юлія Вовкодав
