10 травня у Корсуні-Шевченківському на кладовищі, розташованому в районі лікарні, освятили пам’ятник з написом «Невідомому солдату». Під час цієї події були присутні міський голова Олександр Гайдай, представники районної ради ветеранів на чолі з головою Тамарою Компанієць, ветерани війни, старожили і молодші жителі міста, студенти і викладачі педагогічного коледжу на чолі з директором Людмилою Семененко.
О.Гайдай у виступі підкреслив, що для всіх поколінь корсунців пам’ять про визволителів нашої землі від фашистів є громадянським обов’язком. А настоятель Свято-Іллінського храму отець Ілля Налапко сказав, що захист рідної землі – обов’язок кожного християнина, а «покласти голову за други своя» вважається найвищою честю. І ця могила повинна дійсно стати святим місцем, адже невідомий солдат віддав життя за нашу землю.
Шкода, що через плин часу втрачені відомості про особу загиблого в лютому 1944-го бійця. Його було вбито під час наступу радянських військ на аеродромі, що містився тоді біля кладовища. Бойові побратими поховали його на краю цвинтаря і пообіцяли, що не забудуть, повернуться, коли розіб’ють нацистів. Але не повернулись: можливо, і вони полягли під час Корсунь-Шевченківської битви.
Солдатську могилу багато років доглядала місцева жителька, вчителька Меланія Миколаївна Попова. Її чоловік капітан Іван Попов пропав безвісти під Харковом, і вона думала, що десь там хтось доглядає і могилу її чоловіка. Потім могилу доглядала дочка Меланії Миколаївни Людмила, їй допомагав і син Володимир Георгійович Шимановський. Поставили на могилі металевого хреста з табличкою, але вандали вкрали метал, а ще малий Володимир не запам’ятав імені того солдата. Бабуся і мама померли, Володимир продовжував доглядати могилу, але вирішив повідомити про неї раду ветеранів. Зусиллями міської ради могилу впорядкували, поставили на ній скромний пам’ятник з написом «Невідомому солдату». І ось через 72 роки його прийшли пом’янути, вклонитися подвигу десятки незнайомих, але вдячних людей. Хай не відоме ім’я героя, проте ця свята могила нагадуватиме нам, скільки людей забрала минула війна, як дорого коштує українцям їх державність.
Людмила Моренко, фото Василя Маніла
