Як і завжди, на роботі Альону застала за п’яльцями, з голкою в руках. Цього разу вона вишивала рукав української сорочки на замовлення однієї з учасниць вокального ансамблю, що діє при відділенні соціально-побутової адаптації Корсунь-Шевченківського територіального центру соціального обслуговування. Червоні маки вабили око й здавалися справжніми, ніби побризканими вранішньою росою.
Альона Іоніна – соціальний працівник територіального центру. З початку створення тут відділення соціально-побутової адаптації веде курс рукоділля, двічі на тиждень дає майстер-класи з вишивки нитками та особливо популярним нині бісером. А на стінах швейної майстерні – кілька робіт Альони: барвистий натюрморт «Фрукти», які так і хочеться взяти в руки, лірична мініатюра «Ангел на місяці». В іншому кабінеті, де збираються на заняття рукодільниці, – кілька картин у техніці вишивки стрічками. Альона з задоволенням показує ще не закінчені роботи з бісеру – кольє та намисто. Ці прикраси видивилася в Інтернеті, і так сподобались, що вже закінчує робити.
Вишивати Альона вміла ще зі школи. Тим більше, що й її покійна бабуся Явдоха теж була в цій справі майстринею. У родині бережуть вишиті нею рушники та сорочку як пам’ять про невтомну трудівницю. А от у серйозне захоплення вишивання переросло років десять тому. Починала з серветок, подушок. Усі дивани в домі прикрашені її роботами, більше 25!
– Дуже люблю подушки з котиками, звірами – їх мої малі племінники зажди кладуть під вушка. Якщо впаде в око квітковий сюжет – теж вишию. Є одна подушка з новорічними дзвониками. Багато робіт дарую друзям, знайомим, сестричка Іра чимало забрала. Їй, мамі й собі вишила сорочки сучасного дизайну, завжди одягаємо їх на свята.
Моя улюблена робота – картина з лебедями. Я її вишивала цілий рік, але зусилля виявились того вартими. Пробувала різні техніки вишивання, але хрестик є хрестик, мені чомусь він найбільше до вподоби. У мене вже, як кажуть, рука набита, доволі швидко вишиваю. Дуже люблю, коли на білому полотні квіти оживають, створюють певний образ блузи чи картини. Вишила немало чоловічих сорочок. Червоно-чорні орнаменти мені здаються трохи сумними, тому перевагу надаю різноколірним.
Люблю вишивати узори, характерні для Черкащини та Київщини, а в них багато мотивів із дубовим листям, калиною, трояндами, виноградом. Це все – давні народні символи: сили, багатства, вроди. Колись вони приносили щастя нашим предкам, хай і тепер будуть оберегами.
Бог обдарував Альону не тільки талантом рукодільниці. Вона гарно грає на фортепіано, співає. Кілька днів тому повернулась із фестивалю «Повір у себе», що відбувся в Каневі, і як завжди, з відзнакою. У дівчини є певні проблеми зі здоров’ям, вона інвалід третьої групи, але це не заважає їй жити щасливо, повноцінно, відчувати себе корисною людям. Навколо неї у терцентрі вже згуртувалося більше десятка жінок, які у поважному віці знайшли відраду у вишивці. Спочатку вона їх навчала, а тепер одна одній дають поради, діляться орнаментами, радіють вдалим роботам. І, звичайно ж, готуються розширити ряди корсунських вишивальниць, які завжди беруть участь у виставках з нагоди різних свят.
Людмила Моренко
