Згадаймо, як усе починалось

Згадаймо, як усе починалось

До середини 1917 року на Черкащині в різний час виходило вже близько трьох десятків газет різної періодичності й тематичного спрямування. Серед них: «Звенигородський листок» (1915) і «Наша газета» (1916) – у Звенигородці, «Золотоношский голос» (1911–1916), «Телеграммы Петроградского телеграфного агентства» (1914–1917), «Вільне слово» (1917), «Молоді сили» (1917), «Голос труда» (1917) – в Золотоноші, «Канівські вісті» (1917), «Нужды края» (1906), «Народная жизнь» (1907), «Голос провинции» (1910–1914), «»Уманская почта» (1911–1912), «Провинциальный голос» (1911–19174), «Юго-Запад» (1912), «Вести» (1913), «Уманская газета» (1914), «Отклики провинции» (1914–1915), «Уманские известия» (1915), «Уманское слово» (1917) – в Умані, «Приднепровье» (1913–1914), «Черкасские отклики» (1913–1914), «Голос Приднепровья» (1914), «Телеграммы Петроградского телеграфного агентства» (1914–1915), «Черкасские вести» (1915–1916), «Наше слово» (1917), «Черкасская воля» (1917) – в Черкасах та «Чигиринські вісті» (1917) – в Чигирині» (1917).

Газети, радіо, телебачення, Інтернет-видання. Сьогодні створювати і поширювати новини можна в будь-якому форматі. І здається, що так було завжди. Та напередодні визначних чи святкових дат зазвичай згадують те, з чого все починалося. В очікуванні Дня журналіста «Нова Доба» вирішила в історичному розрізі поглянути на медійну сферу Черкащини.

Згадаймо, як усе починалось

Перші газети регіону
Початок ХХ ст. можна вважати періодом зародження місцевої преси на Черкащині. Перші пері­одичні видання мали рекламно-довідковий характер і були виключно російськомовними. Вони почали видаватися в Черкасах та Умані – на той час помітних культурно-освітніх центрах Київської губернії. Історія друкованих періодичних видань на Черкащині веде свій відлік від «Черкасского торгово-промышленного листка объявлений», перший випуск якого вийшов 1 вересня 1903 року. Видання мало наклад 1 000 примірників і виходило 1–2 рази в тиждень у міру накопичення матеріалу. Редактором-видавцем був В. П’ятов. Відомо, що за період 1903–1905 років вийшло 58 номерів цієї газети.
На сторінках «Черкасского торгово-промышленного листка объявлений» вміщувалися адреси і години прийому державними і громадськими службами, короткі повідомлення під рубриками «загублено», «шукаю місце», «банки», «майстерні». Оголошення були лаконічними: «Бажаю брати уроки співу по нотах», «Хлопчик, росіянин, письменний, не молодший 15 років. Потрібен у друкарні В. Колодочки».
Редакція виконувала також такі додаткові рекламні функції, як розноска містом різних оголошень, афіш, видання рекламних додатків чи окремих буклетів. В інтересах торговельних та промислових закладів особлива увага приділялася на отримання рекламно-довідкової преси пасажирами залізничних станцій Бобринська і Сміла. Оголошення для публікації в газеті приймали чотири пункти: в Черкасах – це редакція на вулиці Суворовській, 4 та книжковий магазин В. Кучбарика на Хрещатику, друкарні Лепського і Вурман у Золотоноші, представник П. Ярославський у Смілі.
Подібне рекламно-довідкове періодичне видання «Уманский листок объявлений» із 1 червня 1904 року почало виходити в Умані. Газета публікувала оголошення фінансового та торгівельного змісту, а також інформацію про життя міста, події в країні. Значна частина відомостей бралася з телеграм Російського та Торгово-телеграфного агентств – основних джерел поширення інформації в той час.
«Уманский листок объявлений», як і черкаська газета, друкував рубричну рекламу, яка починалася словами «учитель», «студентка», «агент», «акушерка» тощо. В рубриці «Шукаю» можна було дізнатися про необхідність квартир, дач, кімнат, уроків.
Редагував газету М.Я. Френкель, а видавцем була К.С. Звоницька. Впродовж 1904–1905 років світ побачило 253 номери газети. Друкувалася вона в друкарні І.І. Цейтлина. Редакція та головна контора газети знаходилася на вулиці Садовій, 18 (будинок Звоницького). Поширювалася преса шляхом передплати і через роздрібну торгівлю. Вартість газети в роздріб становила 3 копійки, передплата вартістю на рік – 4 рублі. Пункти передплати і прийому оголошень були в Умані та Києві. Популярність газети підтверджує оголошення про пошук агентів для розповсюдження, яке було надруковане в одному з серпневих номерів 1904 року.
На початку ХХ ст. активізується аграрно-просвітницька робота. У 1904 році в Умані починає виходити журнал «Сообщения Уманско-Липовецкого сельскохозяйственного общества», який знайомив читачів із роботами Умансько-Липовецького сільськогосподарського товариства та Уманського училища садівництва, а також із результатами дослідницької роботи та давав наукові рекомендації. Його сторінки містили оголошення про продаж садового інвентаря, насіння, добрив, помісячні метеорологічні прогнози. Відомо, що журнал виходив у 1904–1906 і 1913–1916 рр. раз у два тижні (а з 1913 року – щомісячно). Перші номери мали обсяг понад 200 сторінок, потім – значно менший. Упродовж 1906–1907 рр. журнал виходив під назвою «Плуг».
Золотоніське сільськогосподарське товариство свою газету «Вестник Золотоношского сельскохозяйственного общестава» почало випускати в 1908 році. Періодичність видання була непостійною: у 1908 році вона виходила раз у два тижні, з 1909 року – щотижня, а з 1913 року – знову раз у два тижні. У 1914 році випуск газети припинився. Редакторами газети були керівники товариства В.А. Ващенко-Захарченко, Л.А. Хачатурянц, А.Ф. Палкін. Частина матеріалів друкувалася українською мовою. Принагідно варто зазначити, що у 1913–1916 рр. вийшло чотри випуски «Трудов Драбовского опытного поля».
На початку ХХ ст. в руслі загальноукраїнських процесів національного відродження на Черкащині помітно пожвавлюється культурно-просвітницька діяльність. Серед селян, які становили тоді переважну більшість населення краю, особливо гостро відчувається потреба в українському друкованому слові, яке до 1905 року перебувало під забороною. Тому відразу ж після зняття цієї заборони набула поширення українська преса.

Першою україномовною газетою в Наддніпрянській Україні, як відомо, стала газета «Хлібороб», яка почала виходити з 12 листопада 1905 року в Лубнах. Вона користувалася великою популярністю серед селян Черкащини, оскільки давала відповіді на різні злободенні питання. У деяких селах, наприклад, Колодистому Звенигородського повіту (нині – Тальнівський район), «Хлібороб» передплатили всі грамотні жителі села. Влада всіляко перешкоджала популяризації цієї газети як носія української ідеї. Так, 20 жовтня 1906 року в Києві відбувся суд над учителем Григорієм Боревичем і учнем київської школи малювання Григорієм Вараввою (в майбутньому – відомий письменник) за те, що вони на базарі в селі Тарасівці Звенигородського повіту читали людям газету «Хлібороб» і роз’яснювали прочитане. Першого засудили до 8-ми місяців ув’язнення, а другого – до 1-го року.
У кінці ХІХ – на початку ХХ століття на Черкащині з’являються перші друкарні (Черкаси, Умань, Звенигородка), що створює передумови для розвитку видавничої справи, зокрема й випуску газет.
Першою ж громадсько-політичною і національно спрямованою газетою краю стала «Каневская неделя», яка почала виходити в Каневі з 13 січня 1913 року. Вона мала офіційний статус «русско-украинской еженедельной газеты-журнала» (редактор-видавець Л. С. Сергєєв).
У першому номері газети повідомлялося, що газета буде виходити один раз у тиждень (у п’ятницю), річна передплата становила – 2 крб. 50 коп; на півроку – 1 крб. 50 коп., на 3 місяці – 85 коп., у роздріб – 6 коп. за 1 шт. У вступній статті «Від редакції» на другій сторінці повідомлялося про назрілу потребу видавати газету: «Видаючи цю газету, ми не ставимо перед собою широких завдань, ми будемо намагатися більше висвітлювати безпартійні події російського і українського життя, постійно знайомити провінцію з її ж особистим життям. На нашу думку, такі завдання найбільш відповідають запитам провінції, тим більше, що останнім часом більшість великих газет зовсім не друкують матеріалів із провінцій».
Особливу увагу засновники газети – канівчани брати Олексій та Григорій Варавви (майбутні українські письменники, які на той час працювали в Канівській міській управі), приділяли шевченківській тематиці і проблемам національного відродження. В першому ж номері газети Григорій Варавва під псевдонімом «В. Стеблик» у своїй статті, ведучи мову про народні бібліотеки, висловлював думку про те, щоб і «письменний, і неписьменний міг розібратися, що в тих книжках пишеться, і що на тих читаннях читається… і чому б нашій Канівській нараді або й нашому земству не подумати про те, щоб завести читання для народу… мовою, якою народ говорить у сім’ї і скрізь між собою…»
У 7–8 випусках «Каневской недели» за 1913 рік вміщена пронизана вірою в здійснення заповітів великого Кобзаря стаття, присвячена 52-им роковинам від дня смерті Т.Г. Шевченка. Хоч автор і не підписав свого прізвища під нею, але шевченкознавці стверджують, що її написав канівчанин Яким Єрмолаєв (Яким Самотній) – один із учнів багаторічного і вірного охоронця Шевченкової могили В.С. Гнилосирова.

Згадаймо, як усе починалось

Ера радіо на Черкащині
«Говорять Черкаси» вперше в ефірі прозвучало ранком 31 січня 1954 року. Відділ радіоінформації налічував три працівники на чолі з І. Назаренком. Мовлення вели через Київ, власного обладнання студія не мала. Лише згодом створили необхідну матеріально-технічну базу та обласний комітет із радіомовлення й телебачення.
Провідними радіожурналістами Черкащини стали Леонід Рябіщук, Михайло Ліхцов, Олексій Ладан, Олександр Крякушин, Олександр Рудко, Ніна Черняк, Тамара Кулик, Катерина Таран.
У перші роки після утворення Черкаської області було створену необхідну матеріально-технічну базу для розширення мережі радіоточок. На початок 1957 року в області вже працювали 174 радіовузли, було налаштовано 189 000 радіоточок (1955 р. – 24 800) нараховувалося 25 700 зареєстрованих радіоприймачів.

Згадаймо, як усе починалось

Черкаське телебачення
На початку 60-х років на Черкащині почало розвиватися телебачення. В області з’явилися 5 телевізійних ретрансляторів: у Каневі, Черкасах, Смілі, Шполі, Чигирині.
У 70-ті роки у зоні впевненого прийому телевізійних програм уже перебувала вся територія області. І все це завдяки будівництву радіорелейних ліній на основних напрямках та завдяки потужним радіотрансляторам у Черкасах, Буках і ще п’ятьох інших малопотужних пунктах Черкащини.
Майже 280 000 екранів телевізорів засвітилось в квартирах жителів області. Крім двох програм телевізійного мовлення в чорно-білому зображенні, розпочато впровадження прийому телепрограм і в кольорі.
Державне обласне телебачення, а саме телестудія «Рось», розпочало свою діяльність 14 лютого 1990. Саме тоді в телевізійному ефірі Черкащини уперше виходить «Актуальне інтерв’ю» заслуженого журналіста Л. Рябіщука. З 1 лютого 1991 року відкрито відділ телебачення при обласному телерадіооб’єднанні. До його штату увійшли журналісти К. Таран, О. Хоменко; технічні працівники В. Іванченко, Ю. Гавриленко. На початку 2000 року телебачення Черкаської державної телерадіокомпанії щомісяця транслювало понад 130 годин телевізійної продукції, з яких 50% власної. ОД ТРК «Рось» стала лідером серед місцевих телеканалів за популярністю, а серед черкаських журналістів найбільш відомі К. Таран, С. Вінярський, О. Хоменко, О. Стоколос, С. Немилостива, В. Рабцун та інші. Генеральний директор Черкаської обласної державної телерадіокомпанії Михайло Калініченко, заслужений журналіст України, очолює заклад і досі.
9 вересня 1991 р. вперше вийшла в ефір телерадіокомпанія «ВІККА», яка нині має сталу глядацьку аудиторію. Програми ТРК «ВІККА» неодноразово ставали лауреатами обласних та всеукраїнських конкурсів телевізійної майстерності. Зокрема, у 2000 р. програма «Звичайні історії» була нагороджена премією «Золоте перо», а у 2004 р. – програма «Питання тижня» стала домінантом премії «Телетріумф» у номінації «Найкраща регіональна телепрограма».
У грудні 1996 року телевізійний ефір Черкаської області поповнився ще одним свіжим голосом – це телерадіокомпанія «Ільдана», яку організувала заслужений журналіст України Тетяна Шадріна. Колектив телерадіокомпанії пропонує широкому загалу багато передач: «Горизонти економіки», «Актуальне інтерв’ю», «Лідери», «Новини від першої особи» та багато документальних фільмів. «Ільдана» завжди брала активну участь у професійних конкурсах, за що була нагороджена багатьма відзнаками та дипломами.

Телестудія авторського телебачення «Студія-2» – це перша на Черкащині та одна з перших в Україні недержавних телестудій національного спрямування. Вперше як інформаційна програма вийшла в червні 1991 р. «АТБ – Студія-2» проводила перші зустрічі в області з політичними та громадськими діячами (Л. Кравчук, Л. Кучма, Н. Матвієнко), було багато представників української діаспори.

Звісно, нині сучасний інформаційний простір не надто дружелюбний до медійників, новітні технології та розвиток Інтернет-видань наступає на п’яти газетярів і телевізійників. Невизначеною залишається доля комунальних видань. Маємо купу проблем, як і будь-яка галузь у державі.
Однак журналіст – це не професія, а покликання. І, почувши цей поклик раз, уже жоден кореспондент не зможе не відгукнутися. Тому бажаємо всім колегам-журналістам, всім, хто причетний до сфери медіа, завжди яскравих ідей, натхненних матеріалів і вдалих перспектив.
На жаль, протягом цього року медійники Черкащини зазнали багато втрат. Світла пам’ять колегам, які відійшли у вічність…

Анна Крутіхіна
Дякуємо за допомогу у підготовці матеріалів Василю Мельниченку, професору ЧНУ ім. Б. Хмельницького, та Тетяні Кайдаловій, заступнику директора Черкаського обласного краєзнавчого музею

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x