Медитація з лялькою-мотанкою

Медитація з лялькою-мотанкою

Дуже-дуже давно я мріяла потрапити на майстер-клас Лариси Теліженко. Її ляльки-мотанки, створені з старовинного домотканого полотна й натуральних сучасних тканин, такі лаконічно-народні й витончено-сучасні, вони ваблять погляд і гріють душу. Тож коли в стрічці новин на «Фейсбуці» побачила інформацію про майстер-клас, не вагалася ні хвилини. Адже в мене нарешті з’явилася можливість долучитися до стародавнього народного ремесла, познайомитися з відомою майстринею і зробити власноруч лялечку-оберіг.
Скажу чесно, у неділю, коли мав відбутися майстер-клас, я чомусь почала вагатися. Спочатку хотілося якомога довше повалятися в ліжку, потім почитати книжку, в якій саме починалися бурхливі події, потім з’явилися невідкладні справи і, нарешті, зіпсувався настрій. Але, зробивши зусилля і відклавши все на потім, я таки пішла в «Буквицю», адже саме там і мав відбутися майстер-клас Лариси Теліженко.

Медитація з лялькою-мотанкою
Медитація з лялькою-мотанкою

Я поспішала, чомусь нервувала, але щойно зайшла в приміщення книгарні, сіла за столик, біля якого вже сиділи учасниці майстер-класу, усе якось вляглося. Те, що було потім, неймовірно захопило. З самого початку Лариса пояснила, що виготовлення ляльки – це як медитація: ми нікуди не поспішаємо, творимо й насолоджуємось. І ми, звичайні жінки, вічно заклопотані й сповнені турбот, дійсно перестали поспішати, почали творити й отримувати від цього насолоду. Усі проблеми кудись випарувалися, натомість на душі стало тепло й затишно. Руки незбагненним чином вправно почали повторювати рухи, що викарбовувалися тисячоліттями, передавалися з покоління в покоління від матері до доньки, й ось, нарешті дійшли до нас. Спочатку треба було змотати голову з довгих стрічок м’якої вживаної тканини. Такий собі тугий сувійчик, дуже просто – стрічечка до стрічечки, але відповідально – бо це душа ляльки. «Ця стрічка має скручуватися, немов наше життя, – пояснює Лариса, – не дуже туго, але й не слабо». В’ється довга стрічка, скручується життя. А як мотати – від себе чи до себе? «Кому як зручно», – відповідає майстриня. Але самі собі зауважуємо: напевно до себе, як хліб ріжуть, щоб в житті все добре було. І всі починають мотати до себе. Так само зосереджено й натхненно. Думки стали якісь чисті й прозорі. Дійсно – медитація…

Медитація з лялькою-мотанкою

Несподівано задзвонив телефон. Мій. Довгоочікуваний дзвінок від чоловіка з передової. Чекала з самого ранку. Зараз уже 14.30. Виснажилася від того чекання. Але щойно привела думки в порядок, закрутила життя до себе й маю маленьке диво – довгоочікуваний втомлений голос у слухавці: «Вибач, що вчасно не подзвонив. Не міг. Усе добре». Ледь не розплакалася. Робимо ляльку далі. Клаптик до клаптика, ниточка до ниточки, вузлик до вузлика. Хрест на обличчі ляльки – це оберіг. Горизонтальна лінія – жіноче начало, вертикальна – чоловіче. Отже, їхнє поєднання – це основа світобудови, гармонія. Хрест на обличчі – це не складно, але й не просто. Нитка до нитка, пальці трохи незграбні, відвиклі від дрібної моторики. Але таки викладається хрестик, виструнчується в дві гармонійні лінії. Та конструкція хитка, як і наш світ: легко зрушити – і гармонія втрачається. «Зараз треба притиснути ляльку до грудей, – вчить майстриня, – потримайте коло себе. Нехай насититься вашою енергією». Слухайте, це незвичайне відчуття, адже цей невиразний згорточок тканини дійсно відчувається ніби жива істота. «Ось так, у такому положенні, тримаючи біля свого серця, зав’язуємо ниточки на хресті, – показує на своїй лялечці Лариса». Як в такому положенні можна їх зав’язати? – дивуюся я. Але можна. Несподівано легко. І хрест-оберіг виструнчується і вже нікуди не рухається, тримається міцно. А на дворі тим часом починається злива. Вода падає з важкого неба прозорою стіною, і здається, що цей дощ не звичайний, він особливий. Він має омити все навколо, напоїти живильною енергією і дати початок чомусь новому. Медитація…

Медитація з лялькою-мотанкою

Потім ми обирали тканинки на сукні й фартушки для наших лялечок. Ну це справа для усіх жінок захоплююча. Приміряння по фактурі й кольору, по стилю і настрою. «Ви робите кожна себе, – сміється Лариса Теліженко, – тож обираєте, що кому до душі». І дійсно, коли ляльки були вбрані, стали схожими на своїх господинь. От і все, ляля-берегиня готова. Відчуття, що в твоїх руках народилося диво, а серце наповнилося спокоєм і гармонією. Злива припинилася, але розходитися не хотілося…

Медитація з лялькою-мотанкою

PS: Того ж вечора я вже збирала клаптики для нової ляльки. Думаю, далі буде… Дякую, Ларисо.

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x