Школа радості в Майданецькому: здобутки, прагнення, мрії

Школа радості в Майданецькому: здобутки, прагнення, мрії

Зазвичай сільські загально­освітні школи схожі одна на одну. А школа в селі Майданецьке, що на Тальнівщині, особлива. Це розумієш, щойно ступаєш на шкільне подвір’я, – все тут до ладу: і доглянутий квітник, що тішить око пишним різнобарв’ям, і рівні асфальтовані доріжки, і новенький тренажерний зал під відкритим небом. Двері Майданецької школи завжди для всіх відкриті.

Школа радості в Майданецькому: здобутки, прагнення, мрії «Школа в нашому селі є осередком культури, – пояснює директорка навчального закладу Таміла Володимирівна Зелінська. – Хто приїжджає в село, обов’язково сюди заходить». Доброю традицією є те, що не оминають школу в Майданецькому ні вдячні випускники, ні меценати, які приїздять до села. Завдяки допомозі благодійників у навчальному закладі зроблені ремонти в актовій залі, їдальні, музейних кімнатах, спортзалах, закуплено сучасну комп’ютерну техніку. Цікаво, що часто-густо благодійниками школи стають вдячні випускники.

Так, рідній школі допомагають Борис Іванович Кугай, Віталій Володимирович Захарчук, Віктор Володимирович Демченко та інші. Особлива співпраця Майданецької школи зі СТОВ «Колос», яке очолює Людмила Денисівна Кутова. А щоб школярі почувалися щасливими й радісними, за ініціативи педагогічного колективу в 2013 році стартував проект «Школа радості».

«Наша школа поділена на сектори, – пояснює Таміла Володимирівна. – Кожен сектор має свою кольорову гаму: рожевий, блакитний, сонячно-жовтий. У кожного відповідна назва: «Країна-дивограй», «Країна мрій» і «Сонячна казка». Класні кімнати теж мають назви і відповідний дизайн – «Щаслива мрія», «Зорепад», «Весняний вітерець» тощо. Все це для того, щоб дітям було цікаво. Адже учень заходить не просто, скажімо, у 8-ий клас, а в «Щасливу мрію». Отже, почувається особливо».

Насправді це неймовірно. Тому що ти йдеш не просто шкільними коридорами, а кольоровою країною, поринаєш в атмосферу казки. Крім цього, в рамках проекту вчителі дотримуються певних правил у виховній роботі. Головне – це стриманість, толерантність, виваженість і чемність. «Ми до дітей ідемо з добром, – посміхається директор школи, – діти нам відповідають тим же. І це прекрасно, адже ми прагнемо, щоб наші учні отримали в школі більше, ніж «сухі» знання».

А своїми учнями Майданецька ЗОШ неабияк пишається. Серед її випускників є заслужений працівник освіти, заслужений будівельник, заслужений лікар і навіть заслужений льотчик. Аби дітлахи знали відомих майданчан і мали гарний приклад, створено музей історії школи «Пам’ять поколінь». Крім інформації про гордість закладу, в музейній кімнаті зібрано чимало цікавинок: старовинні парти, підручники й приладдя для письма, фото школи, коли вона ще мала статус церковно-приходської (1864 рік), і фото випускних класів за багато-багато років, а також інсталяція, що являє собою еволюцію від рахівниці до сучасного комп’ютера. А щоб дітям було цікаво вчити історію, в школі створено музей народознавства «Батьківська світлиця». Тут можна доторкнутися до старовинних знарядь сільської праці: прялки, праски, жорна, ступи, хомути, чесалки, ярма для волів і навіть жлукто. Облаштовано також справжнісіньку сільську світлицю з піччю, скринею, столом і мисником, а на стінах розвішано старовинний одяг, хустки й домоткані вишивані рушники (найстаріший 1932 року).
«Обидва музеї паспортизовані, – розповідає заступник директора школи з виховної роботи Людмила Федорівна Бабій. – Експонати зносили всі гуртом: і вчителі, й учні, і батьки та жителі села».

У школі є ще чимало цікавого: зимовий сад і фітобар, «Родовід школи» у вигляді родинного дерева й картинна галерея, стіни, розфарбовані сільськими пейзажами, і куточок спортивних досягнень. Тож не дивно, що Майданецька школа нагороджена медаллю Міністерства освіти України «Флагман освіти і науки України», а директор навчального закладу Таміла Володимирівна Зелінська – особистість творча й неординарна, нагороджена медаллю А.С. Макаренка «За внесок у розвиток освіти».

«У нас прекрасний колектив, випадкових людей немає, – пояснює Таміла Володимирівна. – Ми школою живемо, творимо і мріємо. А про що мріємо? Зберегти школу. Зараз час непростий. Школу, звичайно, не закриють, але в результаті об’єднання громад може знизитися рівень до І-ІІ ступенів, буде дев’ятирічка. У такому випадку навчальний заклад зміниться не в кращий бік. Та ми, незважаючи ні на що, намагаємося робити все, що в наших силах. Але така вже тенденція на державному рівні». Тож нехай мрії збуваються, і Майданецька школа й надалі буде школою радості, не зважаючи на будь-які тенденції.

Юлія Вовкодав

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x