Незабутнім і по-справжньому святковим був виступ аматорського народного хору ветеранів війни, праці та дітей війни Корсунь-Шевченківського районного будинку культури для мешканців Звенигородського будинку-інтернату для інвалідів та престарілих минулого вівторка. Це далеко не перший благочинний концерт від хору, який об’єднує талановитих людей похилого віку з багатьох населених пунктів Корсунщини. Творчий колектив уже який рік поспіль функціонує під керівництвом Нелі Квятківської і постійно гастролює Україною, даруючи свої пісні, позитивні емоції та гарний настрій воїнам АТО, які перебувають на реабілітації, ветеранам, інвалідам, людям похилого віку. І де б не виступав корсунський хор, усюди в душах вдячних слухачів розквітають чарівним цвітом українські пісні, які майстерно виконують самодіяльні митці. Ну а всіляко сприяє корсунським талантам розкрити себе й дарувати людям радість народний депутат Геннадій Бобов. Він допомагає корсунському хору ветеранів на постійній основі.

«Такі радісні моменти спілкування з піснею для людей, які перебувають у нашому закладі, – рідкість. Корсунських артистів чекали з нетерпінням, а потім іще довго згадуватимуть концерт, переспівуватимуть їхні пісні. Я б їм усім поставив по три «п’ятірки» за талант і ентузіазм», – зізнався директор Звенигородського будинку-інтернату Василь Чорновіл. До речі, хористи вже втретє за останні роки відвідали будинок-інтернат, і, за словами художнього керівника колективу, Заслуженого працівника культури України Нелі Квятківської, готові ще не раз сюди приїхати, якщо їх покличуть. Тож вона щиро подякувала народному депутату Геннадію Бобову, який, незважаючи на зайнятість, знаходить час поцікавитися творчим життям самодіяльних виконавців, допомогти з транспортом.

Корсунський хор ветеранів і Звенигородський будинок-інтернат, як виявилося, «однолітки», обом виповнилося по 35 років, але про старість, за словами їхніх керівників, іще не думають. «А от зміни відбуваються часто, – каже Неля Квятківська. – Вже немає в хорі ветеранів війни, часто через вік і хвороби змінюються солісти. Але коли настає репетиція, забуваються і болячки, і роки. Стараються всі прийти, навіть із віддалених сіл району добираються. Пісня продовжує цим людям життя, і вони в свою чергу хочуть донести радість спілкування з прекрасним широкому загалу».

Олександр Щербатюк