Літо для справжнього господаря – час, коли надто бракує часу на відпочинок. Роботи на городі, домашні тварини, пасіка і заготівля врожаю на зиму відбирають практично всі сили. Але навіть о цій порі можна знайти час і бажання задля покращення благоустрою або дрібною (чи й не дуже) ремонту. Одним із важливих елементів цієї діяльності може стати виготовлення садових доріжок. Незважаючи на свою назву, такі місточки здатні додати краси і затишку не лише саду, а й усій господі.
Чи не найпростіше виготовити насипну доріжку. Для цього достатньо прокопати неглибокий (5 – 10 см) рів і засипати його рештками дрібних камінців, які завжди у великій кількості можна знайти в будь-якому господарстві: річковий гравій, щебінь, гранітна крихта, бита цегла, дрібні шматки кахлів тощо. Така доріжка не затримує вологи і залишається сухою в будь-яку пору року. Щоб із боків гравій не розсовувався з часом, доріжку можна обкласти просякнутими в оліфі чи мастилі дерев’яними рейками.
Якщо у вас є багато зайвої цегли, можна викласти доріжку з неї. Але не варто просто закопувати цеглини в землю – так вони швидко розкиснуть і перетворяться на глиняну крихту. Спочатку потрібно прокопати ложе для майбутньої доріжки, його бокові стінки розгородити тонкими дошками таким чином, щоб одна стінка була на 1-2 сантиметри вища за іншу. Після цього дно ложа засипають піском або відсівом і утрамбовують. На нього якомога щільніше укладають цеглу і залишають на кілька тижнів. Цегла повинна лежати нарівні з боковими дошками. Потім дошки виймають, а на їх місце і в проміжки між цеглою засипають пісок. Доріжка повинна мати невеличкий боковий нахил, щоб на ній не застоювалася волога.
Асфальтова доріжка прослужить не один десяток років, якщо виготовляти її правильно. Для неї слід підготувати досить міцну основу завтовшки 10 – 25 см із кам’яної крихти, перемішаної з асфальтом. Основу добре втрамбувати і відразу закрити суцільним асфальтом не товще 3 см. Таку доріжку краще робити двоскатною з невеликим підвищенням у центрі, щоб вода стікала по обидва боки від неї.
Дуже гарний вигляд має доріжка з дерев’яних брусків (спилів), але вона не підійде для надто вологих місць. Бруски повинні бути не менше 20 см заввишки. Використовувати можна будь-яку деревину, але, звісно, міцні породи прослужать довше. Перед укладкою деревину потрібно обробити її спеціальною речовиною, будь-якою фарбою або просто вмочити в мазут. А щоб деревина швидко не згнила, її встановлюють на підложку з піску. Скраю зазвичай ставлять бруски більшого діаметру, а всередині – меншого. Готове покриття засипають дрібними камінцями й піском. Потім ретельно поливають, щоб заповнилися всі щілини.
Не обов’язково використовувати лише один матеріал під час будування доріжок. Доріжка з дерева і каменя може бути теж досить привабливою. Для цього підготовлюють рів, дно і стінки якого утрамбовують. Потім у нього на однаковій відстані закладають оброблені лаком і просякнуті антисептичними засобами дошки. Простір між ними (він не повинен бути меншим за саму дошку) заповнюють камінцями. Таку доріжку доведеться оновлювати за допомогою лаку щороку. Перевагою її є те, що вона приємна на дотик, по ній можна ходити босоніж. Травма від падіння на такій поверхні буде значно меншою, ніж на камені чи асфальті.
