Сільський голова села Боровиці Олександр Малиношевський на своїй посаді менше року, проте вже зараз бере участь у надважливому для Чигиринщини процесі – об’єднанні територіальних громад. Яка роль Боровиці в цьому процесі, чого очікують селяни та як сприймають реформу, Олександр Іванович розповів в інтерв’ю «Новій Добі».
– Олександре Івановичу, розкажіть, будь ласка, як Ви стали сільським головою Боровиці?
– Сам я не тутешній, родом із Кролевецького району, що на Сумщині. Навчався в педагогічному інституті у Глухові, потім потрапив на практику на Чигиринщину. Та так у Боровиці й залишився. Тридцять три роки пропрацював учителем трудового навчання і креслення в місцевій школі, а цього року люди обрали сільським головою.
– Що спонукало Вас подати свою кандидатуру на таку відповідальну посаду?
– У попереднього голови села не складалися стосунки з керівниками бюджетоутворюючих підприємств, що відкинуло село в економічному розвитку на десятиліття назад. Я ж нині працюю над налагодженням цієї співпраці.
– Розкажіть про ці підприємства.
– Маємо три досить потужних підприємства на території Боровиці: СТОВ «Дружба» – на основі колишнього колгоспу «Дружба», ТОВ АПК «Маїс» – підприємство з вирощування яблук та виготовлення яблучного соку, а також ПРАТ «Боровиця» – підприємство, що займається виловом і переробкою риби. Усі три зареєстровані тут, у селі, і сплачують податки у місцевий бюджет.
– В Україні нині тенденція до зменшення сільського населення, щороку десятки сіл просто зникають із карти. Скільки людей живе в Боровиці і яка тут демографічна ситуація?
– Зараз у селі проживає 1,5 тисячі людей. 169 дітей навчається в нашій школі, 20 із них – доїжджають із сусідньої Топилівки шкільним автобусом. Ще 39 дітей є вихованцями місцевого дитячого садка, який ми обладнали на базі школи. Зараз момітна тенденція щодо збільшення дітей, адже наше село прийняло 8 сімей переселенців, одна з яких – багатодітна (11 дітей). У школі маємо дуже хороший сучасний спортзал, рівного якому немає в районі. Проте опорною наша школа не буде. Після процесу об’єднання громад опорну школу матимемо в Чигирині, адже лише одна школа в районному центрі відповідає всім вимогам.
– Оскільки ми вже заговорили про об’єднання громад, які настрої селян щодо цього процесу?
– Скажу відразу, що дуже мало інформування. Люди не розуміють, який зиск принесе їм реформа, а отже, бояться. Крім того, є велика конкуренція між селами щодо того, хто ж стане адміністративним центром. Спочатку планувалося зробити дві громади, потім – три: Чигиринську, Трушівську та Медведівську. Ми теж претендували на позицію центру об’єднаної територіальної громади, оскільки у нас проживає більше людей, ніж у Трушівцях, краща інфраструктура, більше підприємств працює. Сусідні села – Топилівка, Трушівці, Тіньки – в межах транспортної доступності. Але потім вирішили, що три громади – це не об’єднання, а розпорошення. Адже це три міні-райони в одному – на базі кожного необхідно створювати відділи місцевої адміністрації, медичні установи, поліцію, протипожежну частину. Тож зараз притримуємося стратегії: один район – одна громада.
Ірина Коваль
Довідково: 
Спортивний зал Боровицької загальноосвітньої школи – найкращий у районі. Зал має глядацькі трибуни, душові й туалети, а розмірами перевищує спортивні зали шкіл у районних центрах (12 на 24 метри). Спортивний зал був введений в експлуатацію у 1980 році, і нині це чудове місце для фізичної підготовки 169-ти учнів.
За словами заступника директора школи з виховної роботи Тетяни Ковбасенко, цьогоріч Боровицька ЗОШ випустила 22 випускників. Гордість навчального закладу – Тетяна Руденко – переможниця численних обласних олімпіад і конкурсів з української мови.
ПРАТ «Боровицьке» – підприємство з вилову та переробки риби. Працює з 1939-го року. 500-600 тонн риби виловлюють щороку за допомогою 100 човнів. Підприємство дає роботу 350 боровчанам та щороку сплачує близько 800 тисяч гривень податку у місцевий бюджет. Продукція реалізовується під власною торговою маркою «Рибка боровицька».
ТОВ АПК «Маїс» – третє за величиною в Україні сховище для фруктів. Підприємство має власний яблуневий сад на 170 гектарах та австрійську лінію з виготовлення соків прямого віджиму.
3,5 тисячі пляшок яблучного, яблучно-гарбузового, яблучно-бурякового та яблучно-морквяного соку з Боровиці щодня потрапляє в черкаські, київські та дніпропетровські магазини, а також на експорт до Білорусі.
Сік виходить під власною торговою маркою «Найсік». Дає роботу 65-ти працівникам. Минулоріч підприємство сплатило до бюджету села податків на суму близько 4 млн грн.
СТОВ «Дружба» (створене на базі колгоспу «Дружба» в 2000 році). Сільськогосподарське товариство сплачує 315 тисяч орендної плати щороку та 844 тисячі єдиного податку. Дає роботу понад сотні осіб. Має єдину в районі м’ясо-молочну ферму.
