Надворі ХХІ століття. У світі експериментують з вирощуванням людських органів, готуються до промислового освоєння астероїдів, працю людини замінюють роботи, створюють нейрокомп’ютерний інтерфейс, а висотки будуть за допомогою 3-D принтера. А в Україні досі не вміють користуватися Інтернетом: ні працівники державних установ, ні лікарі, ні автомобільні перевізники.
Минулого тижня я святкувала 27-річчя. Вирішила здійснити свою давню мрію і зустріти «Happy birthday» в аквапарку. До Києва добилася перевіреним «Бла-бла-каром», водії з якого цілу й неушкоджену довозили мене навіть до колишнього Артемівська (нині Бахмут) через 5 блокпостів. Далі – метро й автобус до Броварів. А от назад дорога була ще більш дальньою – аж до батьків у Шполу. Ну що ж, щоб без пересадок вирішила скористуватися послугами державного автовокзалу. Знайшла потрібний маршрут «Шпола-Київ», зручний час виїзду, та й у дорозі всього три години. Красота! От тут-то мені б і відчути підступ, але ж я, довірлива душа, зі спокійним серцем зранку поїхала до Києва і далі через усе місто до Видубичів. Де, як грім серед ясного неба з уст касирки: у нас цей автобус уже три роки не їздить!
Три роки, три роки, Карл! Уявляєте, скільки за цей час людей не поїхало туди, куди їм треба, пропустило чи спізнилося на якусь важливу зустріч, весілля, хрестини, хтось, може, потяг пропустив, а вони не можуть змінити інформацію на сайті. І хто зна, скільки ще таких «мертвих» напрямків там висить? Тітонька, теж, до речі, була що за зачіскою, що за вбранням, ніби вийшла з якось 1980-го року, коли Інтернету ще, безперечно, не було, але це таке, про смаки не сперечаються.
Після тривалої подорожі й завершення всіх святкувань мене чекала робота. І знову – облом! Заходжу на сайт Черкаської державної фітосанітарної інспекції, щоб відправити їм запит і – обана – замість електронки натикаюся на електронну форму зворотнього зв’язку: ПІБ відправника, електронна пошта, текст повідомлення… Слухняно все це заповнюю (перед тим хвилин п’ять намагаючись закрити рекламу, що увесь час вискакує, як Пилип з конопель) і вуаля: «У Вас нету ключа безопасности» – і хоч ти трісни, без того ключа в державну установу свої питання ти ніяк не відправиш. І який «ключ безопасности» їм треба? Може той, про який говорить Міхаель Мац?
Мне не нада ни солнца, ни туч,
Ты одна мне нужна в этом мире,
Подарю тебе гаечный ключ,
Восемнадцать на двадцать четыре!
Черги в лікарнях і поліклініках – то особлива тема. Ось, здається, сфера, яку мали б «перевести на цифру» у першу чергу, щоб пацієнти не заражали один одного й не «вмирали» у чергах. Пам’ятаю свої минулорічні пригоди: у першій міській поліклініці 20 хвилин у черзі в реєстратуру, поки знайдуть карточку, потім виявляється, що потрібного мені лікаря немає, їду в обласну, стою в довжелезній черзі від віконечка реєстратури й до дверей. Якщо так днів через три, дізнавшись секретну інфу, де приймає потрібний лікар, і відстоявши до нього чергу, все ж умудряєшся потрапити на прийом – можеш вважати себе щасливчиком. І хоч електронну реформу сфери охорони здоров’я анонсували ще минулоріч, проте міністр охорони здоров\’я встиг змінитися, а от віз і нині там (https://novadoba.com.ua/27891-elektronni-cherkasy.html). Січень 2016 року був уже півроку тому! Електронні медичні карти й реєстр пацієнтів, агов! Де ви?
Ну, і «вишенька» на торті. Колега з «5-го каналу» Світлана Рябошапко розповідала про те, як кілька місяців тому намагалася подати запит в одне із міністерств. Зателефонувала в прес-службу, щоб запитати, на яку саме електронну пошту надсилати, щоб швидше отримати відповідь. А на другому кінці дроту у відповідаючої, мабуть, брови злетіли вище зачіски: «Як це Інтернетом? Не особисто занести і навіть не факсом? Де таке видано?»
У цьому зв’язку вже навіть якось соромно писати про «УкрПошту», працівники якої на думку журналістки Єлєни Щепак, отримують кайф від черг. Адже «замовного листа» ти не отримаєш без доручення. Будь у тебе хоч сто сповіщень і журналістських посвідчень.
Так що, ви собі поповнюйте Інтернет, а я піду куплю поштового голуба. Інакше з держустановами в Україні поки-що спілкуватися неможливо.
