Неймовірні історії весілля

Весілля – один із найбільш трепетних і хвилюючих моментів у житті кожної людини. Ну, звісно, тієї частини людей, яка там бувала. А ще, частина з одружених і заміжніх стверджує: ще й найщасливіший. Але дороги до щастя часто бувають чудернацькими й заплутаними. Принаймні, ці дві невигадані історії цілком підтверджують примхливість долі, яка веде нас до «другої половинки» звивистими стежками.

«Відбила» брата нареченого прямо на весіллі
«Угнала тебя я, угнала» – ці слова із пісні Ірини Алегрової я згадую щоразу, коли в пам’яті спливає ця весільна історія.
Ліда й Лінда були одногрупницями. Жили в одній кімнаті гуртожитку, якось відразу здружилися. А коли 5 років навчання пролетіли, як один день, Ліда зібралася заміж. З нареченим зустрічалася вже кілька років, тож їхнє весілля несподіванкою ні для кого не стало. Чого не скажеш про його продовження…
Дружкою на весіллі, звісно, була Лінда – краща подруга, «нерозлий-вода». За боярина взяли спільного друга пари й колишнього бойфренда Лінди й досі закоханого в неї по вуха… Він дуже сподівався використати це весілля, як останній шанс, поки дружка «крутила носом» незважаючи на усі «гірко» і глузливі «що то за боярин, що то за зараза, що боїться дружку, як протівогаза».
Сватами на весіллі були старший брат молодого із дружиною. Самі, по-суті, молодята, бо ж одружилися всього рік тому. Йдучи на весілля вони й самі не підозрювали, як ця подія переверне їхнє життя.
А вже менш, як за рік, я випадково дізналася, що боярин, незважаючи на всі свої віджимання від підлоги та інші конкурси, у яких брав участь, щоб полонити дружку, все-таки лишився «з носом». Брат нареченого розлучився і одружився з Ліндою. У їхній сім’ї підростає вже двійко дітей.

Весілля «наосліп» або «як мама скаже»
Інша історія видається ще більш неймовірною, оскільки основними факторами для одруження тут стали не любов і навіть не розрахунок, а… смажений кабанчик і запрошені гості. Хоча… якщо брати до уваги те, що відбулося те, про що я зараз розповім, двадцять років тому в невеличкому райцентрі…
Петро й Марина зустрічалися вже давно й до весілля готувалися ретельно. Скликали, як годиться, усіх родичів, поставили в дворі батьків жениха «балган», готували страви мало не тиждень. І ось – надвечір’я «великого дня». І стається найстрашніше – сваряться наречений з нареченою. У прямому сенсі поговірки «розлучення і дівоче прізвище». Тільки без розлучення. Бо ж і весілля ще не було.
Проте амурні справи батьків молодого, які так «втратилися» на весілля, обходили в останню чергу. І тоді матері молодого прийшла геніальна ідея, як розрубати цей «Гордіїв вузол». Вона взяла сина за руку й повела до сусідів – у тій багатодітній і набагато біднішій сім’ї жила 17-річна дівчина – старша дочка.
– Підеш за нашого Петра, – запитала мати.
– Піду, – відповіла її майбутня невістка.
Не знаю, чи питав хтось самого Петра, але рокіровку весільних планів здійснили миттєво. Знайшли весільну сукню, у РАГСІ попросили говорити інше ім’я. З документами теж все владнали. А гості… А що гості? Хіба вони знали на чиє весілля саме їдуть? Гості, власне, нічого й не помітили. Смажений кабанчик був смачним, горілка міцною, а наречена, як і має бути – молодою і в білій сукні.
І як не дивно, але несподіваний «зигзаг» долі приніс щастя усім героям. У родині Петра підростають уже внуки. А Марина дуже скоро по його весіллі теж удало вийшла заміж.
Тож інколи навіть катастрофічні, на перший погляд, зміни у нашому житті – це насправді всього-на-всього коригування маршруту, що веде до мрії. Адже кожна людина створена для щастя. Як птах – для польоту.

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x