Часто нам здається, що біди, про які ми чуємо з преси або від знайомих, ніколи нас не торкнуться. Так вважала і молода мама із Черкас Олена. Через людську жорстокість і власну необачність вона підірвала своє здоров’я, тяжко працюючи півтора року за кордоном, доки на Батьківщині підростали її малі діти. А найголовніше – зараз жінка намагається повернути свого синочка, якого в неї відібрали бездушні люди.
Черкащанка Олена проживала в одній кімнаті гуртожитку з чоловіком і двома малими дітьми. Заробляла сім’я небагато, а забезпечувати двох дітей 2003 і 2009 років народження було все складніше. Олені підказали, що більше грошей можна заробити за кордоном. Тому працьовита і добродушна жінка вирішила пристати на пропозицію працевлаштування у Росії. Хоч і обіцяна платня була не набагато вища, ніж вона могла заробити тут, все ж бажання хоч якось покращити життя родини переважило на шальках терезів.
Олена виїхала влітку 2014 року. Прибирала вокзал у Москві, а згодом влаштувалася ще й на додаткову роботу у супермаркеті. Ночувала на тому ж вокзалі з іншими приїжджими працівниками. З часом до неї підійшли невідомі жінки ромської національності. Вони запропонували дівчині прибирати хату у родині, яка їй заплатить більше, ніж вона заробляє на вокзалі. Наївна Олена погодилася і поїхала з ними у селище в Ногінському районі Московської області. Там виявилося, що родина, яка її найняла, будує будинок і жінці доведеться працювати на будівництві, а не прибирати хату, як було домовлено спочатку.
Господарі забрали у неї документи і банківську картку із заробленими коштами. Забрали і телефон. Згодом Олені дозволили іноді говорити по мобільному з батьками. Однак за тим, що вона розповідає, стежили.
З часом виявилося, що Олена вагітна. Тривалий час після від’їзду з України, тяжко працюючи, вона не одразу усвідомила, що носить третю дитину від свого чоловіка. Господарі відмовили її робити аборт. З дому не випускали, до лікарні повезли тільки один раз, щоб перевірити жінку на наявність інфекцій. Вагітна Олена продовжувала тяжко працювати підсобницею на будівництві, а щоб заробити хоч якісь кошти на дитину, прала вручну одяг будівельників, які їй за це платили. Жінка недосипала, виснажувалася, погано їла. Тому в неї посипалися зуби. Коли вже почалися перейми, один із чоловіків родини, в якої вона жила, вивів її на вулицю і викликав швидку під виглядом випадкового перехожого.
На час перебування у лікарні Олені повернули паспорт, а грошима, які були в неї на карточці, оплатили медикаменти і купили речі для малюка. Розповісти комусь про те, що втрапила в біду, жінка боялася. До цього господарі її залякували і погрожували здати спецслужбі, яка оголошує українців диверсантами і відсилає у Владивосток. Налякана дівчина вірила і мовчала.
Олена постійно просила господарів дому, де вона жила, щоб її відпустили до дітей. Однак ті не реагували на прохання і надалі примушували її гарувати на будівництві. Новонароджений хлопчик ріс без нагляду лікарів, йому не робили щеплень. Врешті батьки Олени запідозрили, що її утримують примусово, і почали вимагати дати їй волю. Щоб порятувати доньку, вони були готові на все: правдами і неправдами врешті добилися свого. Однак сина Олені не віддали. Не віддали і грошей, які обіцяли заплатити за роботу. Навіть на квиток в Україну жінка заробила в іншому місті.
По приїзду в Україну Олена одразу почала клопотати у різні інстанції про те, щоб повернути свого сина. Спершу це здавалося неможливим, адже Олена не мала жодних документів на хлопчика. Врешті справа зрушилася з мертвої точки. Зараз Олені допомагає благодійна організація «Від серця до серця». Міжнародна організація з міграції виділила кошти на дорогу представника служби у справах дітей до Росії, який працюватиме над тим, щоб повернути півторарічного хлопчика матері. Органи опіки і піклування зараз працюють над установленням факту батьківства та створенням документів на хлопчика.
«У центрі зайнятості ми проводили заняття, на якому розповідали про небезпеку торгівлі людьми. Одна з присутніх розповіла про організацію «Від серця до серця» мамі Олени. Її родина навіть і не думала, що вони є постраждалими від торгівлі людьми, адже факту продажу дівчини немає. Однак Міжнародна організація з міграції її такою визнає», – пояснює Людмила Проценко, програмний менеджер благодійної організації «Від серця до серця».
Родина, яка нещадно використовувала Олену, досі погрожує по телефону її батькам. Віддавати хлопчика вони не хочуть категорично. Усе ж, рідні вірять і сподіваються, що малюк повернеться до батьків.
«Людям слід бути обачнішими і їхати за кордон на умовах трудового договору, слідкувати за прозорістю усіх домовленостей із працедавцем. Лишайте батькам контакти, домовляйтеся про регулярний вихід на зв\’язок», – наголошує Людмила Петрівна. – Часто людина хибно переконана, що з нею нічого поганого не станеться. Нам властиво вважати, ніби «це сталася біда в когось, а з нами такого не трапиться». Однак усім нам варто бути обережними».
Олеся Безпалова
