«А у нас вихідний», або Чого варте життя солдата в День Незалежності

Вчора, поки Україна бучно святкувала День Незалежності, мене спіткало величезне розчарування.

Багато слів подяки АТОвцям і жодного слова про демобілізацію 6-ї хвилі.

А з іншого боку… Нормально ж хлопці служать. 14 місяців, 4 ротації, звикли вже. Взимку – в палатках, влітку – в свинарниках. І премію видали, між іншим. 500 гривень. На три особи з підрозділу.

Єдине, від чого зараз незалежні ми з моїм солдатом – це від можливості керувати власним життям.

А тих, хто не витримує \”бігає, бухає і плаче \”відпустіть мене додому\”, до речі, дійсно відпускають раніше. По статті про непригодність. З анулюванням статусу учасника АТО, права на землю і всіх пільг. Ніхто ж не говорив, що рік, це справді означає рік.

Але ще більш «вбивчим» став сьогоднішній ранок. Вчора «сєпари» передавали «привіти», вітаючи зі святом. Як завжди вони це роблять, із крупнокаліберної зброї. За 8 кілометрів від місця дислокації підрозділу Жені, тобто «на передку». Два солдати не встигли сховатися від снаряду, що пролітав повз. Точніше, вони впали в якусь канаву, але там їх знайшли з явними ознаками контузії. Повезли в лікарню у Волноваху. А там лікарі заявили… що у них вихідний.

Державне свято, між іншим. День Незалежності. Дивно, як вони не додали «ми їх туди не посилали»?

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x