Майже рік минув із того часу, як в Україні відбулися перші вибори голів об’єднаних територіальних громад. Досі на Черкащині утворили тільки три ОТГ: Білозірська, Єрківська та Мокрокалигірська. Які зміни відбулися за цей період та чи виправдовує себе реформа – журналісти «Нової Доби» з\’ясовували під час прес-туру, організованого Черкаським «Офісом реформ» за підтримки ГІ «Активна громада», «Інституту Республіка» та проекту «Київський діалог».

Володимир МІЦУК:
«Бажання голови об\’єднатися – це замало, потрібно ще вивчити законодавство і зняти з голови корону»

Голова Білозірської ОТГ Володимир Міцук в області вважається одним із флагманів об’єднання. Він став першим в Україні головою новоствореної об’єднаної територіальної громади, щедро ділиться досвідом із колегами з різних районів і постійно переймає досвід голів ОТГ з інших областей. Бізозірська ОТГ як найбільша за кількістю населення отримала цьогоріч із Державного бюджету субвенцію у розмірі 7 млн 300 тис гривень. Але лише на одну державу жителі ОТГ не розраховують. Крім цього, вони виграли конкурс на створення опорної школи, яка дозволяє модернізувати матеріальну базу навчального закладу. Наразі в громаді діє дві школи – 11-річна та її філія, а також 9-річна й початкова.

– На 2 мільйони 600 тисяч гривень, які ми отримаємо для школи, зможемо закупити 9 мультимедійних дошок з проекторами, обладнати кабінети фізики, хімії та іноземної мови майже на 700 тисяч, замінити меблі, парти і стільці на 500 тисяч, а також вікна на 600 тисяч та облаштувати пришкільну територію. Загалом на облаштування опорної школи піде понад 2 мільйони гривень. На наступний рік плануємо витратити по 8 мільйонів на кожну школу – при тому, що ми одночасно утримуємо школу в селищі Ірдинь, що об’єдналося з нами. Коли ми збирали людей і пояснювали їм вигоди децентралізації, то пообіцяли, що школа лишиться, хоч на кожного учня там іде в рази більше коштів, ніж наші повнокомплектні. Але початкова школа в населеному пункті обов’язково має бути, – коментує Володимир Міцук.

За кошти, виграні на конкурсі від Державного фонду реконструкції та розвитку, в Білозір’ї планують відремонтувати приміщення для відкриття додаткової групи в дитсадку. А тим часом фінансовий відділ новоствореної адміністрації Білозірської ОТГ уже подав 8 проектів, пов’язаних із енергозаощадженням на різні конкурси та гранти. Серед них – і створення палетної лінії, й навіть сонячні батареї на даху школи.

Не відстає від освіти й розвиток медицини. За словами Володимира Міцука, за 1 млн 800 тис гривень із Державного бюджету в селі нині облаштовують 3 квартири для сімейних лікарів, яких у майбутньому планують забезпечити також транспортом. У об’єднаній громаді вже є власний Центр первинної медико-санітарної допомоги, а кількість лікарів планують збільшувати з трьох нині працюючих до семи.
– Нашу новостворену громаду фактично не могли зареєструвати півроку після виборів – давалися взнаки прогалини в законодавстві. Але зараз ми отримали найголовніше – кошти й можливість ними розпоря­джатися. Нині чекаємо закону, який дозволить селам доєднуватися до вже створених громад без додаткових виборів. Можливо, тоді до нас приєднаються Дубіївка, Степанки, Хацьки, а можливо, таке бажання висловить навіть Руська Поляна, – пояснює Володимир Міцук. – А загалом для об’єднання одного бажання голови замало. Потрібно ще «назубок» вивчити законодавство, що регламентує цей процес, і зняти власну корону.

Леонід ПОЛЬОВИЙ:
«РДА були і залишаються найбільшими противниками об’єднання»

Єрківська територіальна громада утворилася шляхом добровільного об’єднання селища Єрки та сіл Залізнячка і Радчиха. У результаті перших виборів 25 жовтня минулого року головою громади став Леонід Польовий. Нині громада вже може похвалитися перевиконанням бюджету майже на 29%. Порівняно з «дооб’єднавчим» бюджет власних надхо­джень із додаванням освітньої і медичної субвенції зріс практичо у десять разів.

– Фінансова самостійність дала нам змогу не ходити із протягнутою рукою, а самим розпоряджатися власними коштами. За 8 місяців до бюджету громади надійшло 2,6 мільйона гривень освітньої субвенції (планується 3,9 млн грн), а медичної – 2,2 мільйона гривень (планується 3,3 млн грн). Лише в Єрківську ЗОШ ім. В. Чорновола ми цьогоріч вклали більше мільйона. Це більше, ніж сюди вкладалося за всю історію існування школи, – коментує Леонід Польовий. – За ці кошти вдалося відремонтувати актову залу, замінити вікна та попроводити поточні ремонти. Окрім того, з 1 вересня цього року всі учні цієї школи харчуються безкоштовно за рахунок місцевого бюджету. А це – 450 учнів.

Громада утримує 3 дитячі садки у кожному з сіл, що об’єдналися. На придбання меблів, будматеріалів, побутової техніки загалом було витрачено більше 200 тисяч гривень. Окрім того, працівники фінансового відділу новоствореної громади виграли кошти в конкурсі Державного Фонду Регіонального Розвитку на заміну вікон у дитсадку. Вартість проекту – понад 505 тисяч гривень. 10% від вартості проекту – співфінансування з місцевого бюджету.

– Для Єрківської амбулаторії загальної практики сімейної медицини було придбано стоматологічну установку вартістю понад 75 тисяч гривень та кардіограф на 30 тисяч. Нині нам потрібні два лікарі сімейної медицини. Житло для них уже маємо, – коментує Леонід Польовий.

Удалося єрківцям зберегти і власну пожежну команду. У 2002-му році, коли виникло питання про її закриття, пожежників узяли на баланс місцевого бюджету. Тоді «ціна питання» була 78 тисяч гривень, тепер – 480.
– Але селище велике, та й сусідні Залізнячку і Радчиху необхідно обслуговувати, тож про це рішення ми не пошкодували, – запевняє голова ОТГ.

Річний бюджет ОТГ разом із державними дотаціями і субвенціями становить 33, 5 мільйона гривень. Це в 10 разів більше, ніж до об’єднання (3 млн 600 тис), тож громада ще сплачує 917 тисяч реверсної дотації, повертаючи ці кошти в Державний бюжет.
– У нас зосередження промисловості, оскільки 84% наших податків – це прибутковий податок. У цьому специфіка, але я жодного разу не пошкодував про те, що ми об’єдналися, – підсумував Леонід Польовий.

Вікторія ПИПА:
«Наш бюджет збільшився в 10 разів»

Голова Мокрокалигірської об’єднаної територіальної громади Вікторія Пипа зважилася подати свою кандидатуру на цю посаду, жодного разу не бувши сільським головою. Але, незважаючи на брак досвіду, очільниці новоствореної і найбільшої за кількістю сіл ОТГ на Черкащині вдалося створити Центр первинної медико-санітарної допомоги та позбавити батьків необхідності здавати гроші на ремонт шкіл.

– До складу Мокрокалигірської об’єднаної громади увійшли села Мокра Калигірка, Суха Калигірка, Любисток, Ярошівка та Єлизаветка. Нині населення об’єднаної громади складає майже 4,5 тисячі осіб. У Мокрій Калигірці є велике сільськогосподарське підприємство, яке орендує 1 700 гектарів землі, товариство «Сиророб», що займається виготовленням твердих сирів (дає роботу 150 людям), психоневрологічний інтернат, Мокрокалигірський професійно-аграрний ліцей. Слід зауважити, що бюджет села Мокра Калигірка до об’єднання становив близько двох мільйонів, і половину цієї суми ми повинні витрачати на дотації дитячому садку, тож залучення нових коштів за допомогою децентралізаційних процесів було дуже нам потрібне, – коментує Вікторія Пипа. – Тепер без урахування дотацій і субвенцій лише власні находження в ОТГ складають

10 мільйонів гривень (до об’єднання – близько міль­йона). Також отримали державних субвенцій на освіту 5,9 мільйона. Це дозволило не лише «перекрити» всі видатки, а й позбавити батьків наших учнів зобов’язання здавати гроші на ремонт шкіл. На днях учні двох шкіл у Мокрій Калигірці та однієї у Ярошівці отримали власний шкільний автобус. Відтепер 360 учнів зможуть використовувати транспорт, профінансований навпіл обласним і місцевим бюджетами (по 840 тисяч відповідно).

Загалом у об’єднаній громаді 2 абмулаторії, 4 дитячі садки, 4 будинки культури, 4 бібліотеки. А щоб утворити новий апарат для надання всіх необхідних адміністративних послуг кількість працівників збільшили з 24-ох до 38-ми.

Після створення Центру первинної медико-санітарної допомоги адміністрація новоствореної ОТГ при­дбала будинок для лікарів, щоб привабити молодих спеціалістів.
– У дворі є каналізація, вода, газ, усі споруди домашнього вжитку. Ми зверталися в усі медичні навчальні заклади, аби нам направили молодих спеціалістів. На сьогодні нам потрібні три сімейні лікарі. У Ярошівці також є восьмиквартирні будинки, які за потреби ми пристосували б лікарям, – коментує Вікторія Пипа. – Ще одним надважливим питанням є створення власної пожежної команди, адже відстань від села до районного центру Катеринополя сягає 25-30 кілометрів, тож пожежна машина їде на виклик близько 40 хвилин. На ремонт пожежної машини та набір відповідного персоналу потребуємо 1 мільйон 800 тисяч гривень. Сподіваємося, що спрямуємо на вирішення цього питання кошти від нових надходжень.

Валерій САРАНЧА,
голова Золотоніської районної ради:

– Про частину податків, які візьмуть згори, то, вибачте, це брехня. Візьмуть один-єдиний податок
60 відсотків ПДФО. Більше податками ніхто ділитися не буде. Візьмемо як приклад село Подільське Золотоніського району, яке планує увійти в об’єднану громаду з центром у Драбівцях: ПДФО, яке не заходить, складає 800 тисяч гривень. Якщо це село увійде в Драбівці, то додатково дадуть 800 тисяч гривень. Але, знову ж таки, не селу Подільському, бо воно вже не буде центром впливу. А зараз зона впливу Подільського – приблизно 700 тисяч гривень, стосовно яких жителі й депутати сільської ради можуть приймати рішення і без об’єднання з іншими селами.

Розглянемо й освіту: школа у Подільському обходиться для утримання у 2 мільйони гривень. Держава дала 1 мільйон 125 тисяч. Усі інші кошти районний бюджет передає на підтримку школи. Така ж ситуація з ФАПом, з підтримкою соціального працівника.

Тим більше, Подільському приєднатися до Драбівців, будучи за 2 кілометри від Золотоноші, – я, чесно кажучи, цього не розумію. Давайте дочекаємося змін Конституції, а їх на сьогодні немає. Для того, щоб у 2018 році державні адміністрації припинили існувати, треба змінити Конституцію. А щоб об’єднані громади існували, необхідно прийняти 168 нових законів.

Пізніше буде прийнято закон, що будь-яка громада може бути приєднана до будь-якої іншої. На сьогодні його немає. Я хотів би, щоб у цей період ми не бігли, як коні на скотобійню, а наші законодавці ухвалили необхідне законодавство, нас послухали і почули.

Держава створила «цукерку» в один мільярд Фонду регіонального розвитку громад. Також уявіть: на сьогодні в Україні 165 громад об’єдналися. Так, з цього фонду вони можуть щось мати. А якщо їх завтра буде 800, 1000 і більше? Що вони з цього матимуть? І хіба це чесно? І хіба ми не однакові громадяни України – ті, хто в громадах, і ті, хто не в громадах?

Із виступу в селі Подільське Золотоніського раойну (09.09.2016 р.)

Сергій СЛИНЬКО,
керівник Черкаського «Офісу реформ»:

– Після об’єднання всі громади виявилися у виграші. У середньому власні надходження зросли втричі, а загальні з субвенціями – у 7 разів. Найбільшим успіхом є те, що в громад нарешті з’явилися кошти та можливість самостійно вирішувати питання місцевого значення. Серед проблем найбільш вагома, на мій погляд, та, що органи державної влади в освіті, медицині та соцзахисті створюють штучний супротив, щоб не передавати владу в частині їхньої компетенції на рівень громад. На національному рівні ці питання теж поки не врегульовані повною мірою.

Цьогоріч ми очікуємо об’єднання 10-ти громад. На сьогодні позитивні висновки ОДА вже отримали Канівська, Ватутінська, Катеринопільська та Селищанська ОТГ. Найбільше їм заважає страх перед змінами, чимось новим. Оскільки за роки незалежності зазвичай нововведення не приводили до позитивних результатів. Звісно, у цьому процесі є флагмани й аутсайдери. Аутсайдером є Звенигородський район, де ще навіть не розпочалися процеси об’єднання. Супротив громад є і в Драбівському та Золоніському районах, де голови районних рад цілеспрямовано налаштовують людей проти об’єднання, маніпулюючи поняттями. Хоча фактично ці голови переслідують власні інтереси – зараз вони сидять на «мішку з грошима» району й не хочуть його передавати, щоб громади самі вирішували долю своїх грошей.

На мій погляд, найбільшу актуальність зараз має ухвалення закону про приєднання нових громад до вже існуючих без проведення перевиборів, а також передачу земель за межами населених пунктів у повноваження ОТГ.

Мерцін СЬВЄНЦІЦКІ:
«У Польщі теж були протести і супротив»

Про реформаторський досвід Польщі та поради Україні розповідає колишній мер Варшави Мерцін Сьвєнціцкі:
– Люди опираються всьому новому. І реформи тут не виняток. Згідно світової статистики добровільного об’єднання громад, «на ура» реформу сприймають лише близько 10 відсотків громадян. Інші ж бояться, не розуміють і не хочуть змін. Проте, як показав приклад Польщі, реформи можливо проводити навіть у найбільш скрутному становищі. Ба, більше – якраз тоді вони найпотрібніші. Насправді економічна ситуація в Польщі на початку 90-х була дуже складною. Інфляція сягала 600 відсотків у рік; над країною, як дамоклів меч, завис величезний зовнішній борг; у магазинах було обмаль товарів, а продукти першої необхідності можна було отримати лише за картками. Ми робили реформи в таких умовах. Ризикнули – і змогли. Лешек Бальцерович у той час провів економічну реформу – прискорений перехід економіки країни з «планової» на ринкові рейки. Водночас розпочалася і реформа місцевого самоврядування. Вона була життєвонеобхідна, оскільки владу у Варшаві взяли нові люди, а на місцях лишалася стара номенклатура. До того ж необхідно було дати людям важелі впливу – комунальне майно, кошти, а також компетенцію всім цим розпоряджатися. А часу було дуже мало – реформа розпочалася у вересні 1989 року, а в травні 1990-го уже стартували місцеві вибори.

Отже, кількість воєводств було значно скорочено. Поляки спочатку визначили первинну адміністративну бюджетну одиницю — гміну. Власне, цей крок у 1990 році став своєрідним відродженням системи місцевих фінансів, що існувала в Польщі до 1950 року. Нині в країні налічується 2 489 гмін. Середня польська гміна має населення близько 10—15 тисяч мешканців. Сільські гміни мають у середньому 3 тисячі мешканців, гміни великих міст — кілька сотень тисяч мешканців. Вони покликані задовольняти потреби місцевої громади в суспільних послугах.

– Збиткові гміни отримують фінансування до 90 відсотків від необхідої суми і змушені розвиватися, адже «утримувати на 100 відсотків» їх ніхто не буде. Існує і так званий «податок на багатих»: ті гміни, що заробляють понад 150 відсотків від необхідної їм суми, платять більше податків, – зауважує Мерцін Сьвєнціцкі.

Чого ж не вистачає Україні для проведення ефективної реформи? Мерцін Сьвєнціцкі заявляє впевнено: однієї людини, яка була б відповідальна за все і працювала над реформою 24 години на добу.
– Хто відповідальний в Україні за проведення реформи? Віце-прем’єр? Проте він має десятки завдань і може приділити питанням місцевого самоврядування максимум годину в день. А ми мали людину, яка відповідала за реформу і ні за що більше. Окрім того, цей відповідальний мав команду, яка працювала на місцях і підпорядковувалася лише йому, а тодішні органи місцевої влади тільки створювали для цих людей умови праці.

На думку пана Сьвєнціцкі, це може бути український експерт, який має міжнародний досвід у питанні реформування. І сьогодні в Україні дуже багато таких людей, незрівнянно більше, ніж було у Польщі в 1989 році.

Ірина Коваль