У Тетяни Тищенко з Вільшани вишивок ручної роботи вистачить не на одну виставку. Рушники, серветки, вишиванки, наволочки, неймовірної краси картини та ікони створює пані Тетяна. А ще в майстрині є багато схем і планів для нових виробів.

− Вишивати мене ніхто не навчав. Я бачила, як це робить мати, бо тоді модно було вишивать. Та мені вона не дозволяла, щоб бува голку не загубила чи не наробила шкоди. То я в неї украла голку й трохи ниток. Сховалася на печі й, нікуди не дивлячись, вишила квіточку. Тоді показала виріб матері, вона відразу не повірила. А з того часу я почала вишивати, − розповідає Тетяна Іванівна.
Вишиває жінка для себе, своїх рідних, а інколи й на замовлення створює рушники, сорочки. Усім своїм синам, а їх у неї четверо, пані Тетяна вишивала рушники на весілля, а згодом і вишиванки для внуків виготовляла. Часто дарує свої роботи Тетяна Іванівна рідним і друзям, і тепер ці роботи роз’їхалися не лише по Україні, а й до країн ближнього зарубіжжя.

− Нитки купую скрізь, де бачу, вони завжди згодяться, − говорить майстриня. − А вишиваю в основному ввечері, часто засиджуюсь і до ночі, коли азарт є. Багато в останні роки на роботі вишивала, коли працювала сторожем на хлібзаводі, разом із подругою радилися, як краще вишити, яким кольором, підбирали візерунки.

Тетяна Іванівна запевняє, що рушник вишивати нескладно, але дуже ця робота надокучає, адже з двох країв треба сотворити однакові візерунки. Картини й ікони, за її словами, створювати легше, бо рисунок постійно змінюється й стає дуже цікаво, що ж вийде в результаті.
Відома Тетяна Тищенко не лише в рідній Вільшані, а й у Городищенському районі. Часто її роботи беруть на виставки в райцентр. А в рідному селі на кожному заході можна побачити вишивки Тетяни Іванівни.

Олеся Зінченко, фото Наталії Щепак