Надворі осінь… але − не в душі!

роздум

Надворі осінь, стає прохолодно, дощить. Хоч жовто-червоне листя таке гарне та хрустке, життєрадісна флора повільно впадає у летаргію, і в самотньому жіночому серці теж коїться щось незрозуміле.
По-перше, гардероб… О, це суцільна біда! Чому чоловіки, як правило, не переймаються із приводу занадто розтягнутого коміра, а нам, жінкам, це паплюжить увесь день, і навіть – усе життя?! Бо на зацікавлений погляд гарного незнайомця ми не відповідаємо усмішкою, а квапимося десь дітися ніби за невідкладними справами, а потім жаліємо себе десь наодинці зі здобними тістечками.
О, тістечка!.. Це ж друга суцільна біда. Та врешті-решт, можна ж інколи себе побалувати смачненьким? Тільки за хвилинну насолоду незмінно приходить розплата – усі ті 1440 хвилин доби, що залишились, протягом котрих мозок постійно нагадує, що ти «потворно товста та неприваблива».
Ми, жінки, що маємо внутрішню потребу постійно «вити гніздо», намагаємось створити затишну гармонію свого життя з усіляких матеріальних речей, що трапляються під руки. Як ті метушливі пташки, усе тягнемо додому – нові шуби, скарбнички, машини, вазочки та «перспективних» (і не дуже) чоловіків.
І що ж у результаті маємо? На жаль дуже, дуже часто – розбиті машина, посуд та серце…

І знов, немов по колу – нові придбання та розчарування, все більш сутулі плечі, глибокі зморшки, згаслі очі, іронічна гримаса губ при кожному новому знайомстві – бо ми ж знаємо, що то за «принци» зі здохлими конями (бо ж вони так довго до нас йшли…)
Люба подруго, ніколи не втрачай надії на краще життя! Воно зовсім поруч – і не в далеких екзотичних краях (повір, багаті там теж плачуть), а прямо тут, у твоїй власній душі.
І нехай надворі депресивна осінь, вона ніколи не торкнеться твого серця, якщо в нім панують гармонія та любов. Та любов до себе та всього світу, що не залежить від чогось чи від когось.

Отже, по-перше покохай сама себе! Так-так, оту огрядну хмуру леді, що дивиться на тебе із маленького зашарпаного дзеркальця…Постій-но, а що це в тебе за жахливе дзеркало, чому воно таке не файне? Негайно купи нове, на весь зріст! Щоб в ньому було добре помітно, яка в тебе довжелезна, з нерівними краями, бабусина спідниця. Ну той що, що дійсно треба схуднути; у тебе дуже гарні щиколотки – як можна ховати таку красу?(До речі, деякі жінки помилково вважають, що чоловікам подобаються тільки худорляві та довгоногі…)
Отже, усі свої суцільні біди перетвори на суцільні перемоги! Повикидай увесь мотлох, що робить з тебе негарну невдаху, та придбай кілька стильних речей, що тобі дійсно пасують.
Сміливо підкреслюй свої достоїнства. А те, що ти вважаєш недоліками – можливо, є твоєю індивідуальністю, неповторністю, і якийсь вельмишановний пан мріє саме про таку пані?..

Що стосується тістечок – не обов\’язково переходити на«підніжний корм», просто стань гурманом. Припини їсти перед сном; смакуй кожну крихту улюблених страв, насолоджуйся не тільки їхнім смаком, а й зовнішнім виглядом; не дозволяй собі жерти ложкою смажену картоплю с пательні – і незабаром помітиш, що схудла навіть без особливих зусиль!
Знайди той вид спорту, що відновлює твої фізичні та психічні сили. Спілкуйся з веселими, цікавими людьми. Жени печаль, думай про все тільки позитивно.
…Усміхнена, доброзичлива, з квітучою весною в душі ти йдеш вузькою вулицею, а під ногами шерехтить жовто-червоне духм’яне листя.

– Дівчино, перепрошую, але мені дуже знайоме Ваше обличчя. Можливо, ми з Вами десь зустрічались?..
Ти здригаєшся, обертаєшся… Він – твоя мрія; занадто гарний, щоб навіть доторкнутись… А в тебе – о лишенько! – дурний светр з розтягнутим комірцем, та ще червоні очі після тренування в басейні…
– Авжеж, зустрічалися, – сміючись, відповідаєш ти. – До речі, я трохи змерзла, а тут неподалік моя улюблена кав\’ярня…

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x