Журналісти семи регіонів країни та Києва детально обговорили, як за допомогою е-декларування виводити корупціонерів на чисту воду. Практичний прес-семінар на цю болючу для українського суспільства тему відбувся у регіональному відділенні Світового банку у Києві. Про це повідомляє власний кореспондент «Нової Доби».

Очевидно, що саме декларування за новим принципом статків державних службовців, яких фактично «годують» народні податки, стануть першим кроком у подоланні такого зла, як корупція. Про це свідчать і міжнародні, і вітчизняні експерти.

Вперше в Україні запроваджене Національне агентство з питань запобігання корупції – спеціалізований орган під абревіатурою НАЗК. Навіщо воно створене, наскільки буде ефективною його робота і чи відповідатиме запитам суспільства, яке вже шоковане першими викриттями е- декларування? Про це, власне, й дискутували журналісти, представники НАЗК та Світового банку та Центру протидії корупції.

Окрім цього, обговорили, яким чином спільними зусиллями можна перетворити е-декларування на дієвий інструмент суспільного контролю та запобігання корупції, яка гальмує розвиток країни та зводить нанівець завойовані Революцією гідності принципи соціальної справедливості.

Перший крок – маленька перемога?
– Люди звісно занепокоєні тим, що показало е-декларування, – зазначила у своїй промові директор Світового банку у справах України, Білорусі та Молдови Сату Кахконен. – Ми читаємо газети та вважаємо це першим кроком до видужання українського суспільства. Цей перший крок уперед, але, вочевидь, верифікація (тобто, ретельна перевірка даних) не буде швидкою та легкою.

Сату зауважила також, що у цьому питанні конче потрібна підтримка журналістів-викривачів. Журналістське розслідування – це вже є крок суспільства уперед, який допоможе виявити неправдиву інформацію, надану чиновниками та високопосадовцями, розбещеними участю у різних політичних телешоу заради власного піару та введення суспільства в оману.

Про нові вимоги фінансового контролю публічних службовців в Україні розповів консультант Світового банку Дмитро Котляр. Він зазначив, що власне декларування в Україні існує вже з 1995 року. Але зрозуміло, що попередні його положення не були такими ефективними, адже паперові декларації не були публічними.

Попередній закон про декларування було ухвалено у 2011 році. І до речі, він залишається чинним у частині фінансового контролю та частині подання декларацій. Влітку цього року було прийнято цілу низку підзаконних актів, які власне й дозволили запустити та розпочати електронне декларування.

Загалом, як констатував Дмитро Котляр, існує 4 види декларацій:
щорічна, яка подається до 1 квітня та охоплює попередній рік;
Декларація, яку необхідно подати, якщо службовець звільняється з роботи, або його звільняє роботодавець;
Декларація після звільнення наступного року (за попередній рік).

До речі, цікаво те, що багато хто з чиновників звільнився з роботи саме тому, що не хотів подавати декларацію. Але тепер їм не вдасться уникнути обов’язку подати декларацію вже навіть після звільнення з посади. Ті посадовці, хто, наприклад, звільнився цього, 2016 року, мають подати декларацію до 1 квітня вже 2017 року. Четверта декларація є такою, яку мають подати кандидати на посаду ( вона теж має подаватись в електронній формі).

Е-декларування наразі охоплює близько мільйона осіб. Раніше ті із посадовців, хто навіть мав би подати декларацію, цього не робив. З різних міркувань, але доволі зрозумілих. Нині інша ситуація, адже є контроль і є відповідальність за неподання. До того ж, існує ще один плюс – декларації автоматично стають публічними і їх просто можна побачити на веб-сайті відповідних державних органів.

Коли декларація вже подана, то у законний спосіб вона не може бути вилученою з реєстру та публічного веб-сайту. Навіть якщо декларант вносив якісь поправки у свою декларацію, то зберігатись будуть обидва її варіанти. Таким чином сподіваються уникнути зловживань. Ці дані будуть зберігатись упродовж всього терміну перебування особи на відповідальній посаді, а також протягом наступних 5 років після декларування.

Підстави для перевірки
Дмитро Котляр зауважує, що такі підстави чітко визначені у законі. Перевірятимуться всі ті, хто декларувався до 30 жовтня, у так званій першій хвилі. Якщо під час подання декларації було виявлено недостовірні відомості, такі декларанти теж будуть підлягати перевірці. Як і в тому випадку, коли член сім’ї відмовив у наданні інформації про майновий стан.

Підставою для перевірки також може бути моніторинг способу життя. Це окрема процедура, яка вперше передбачена новим законодавством.
Так званні «зовнішні сигнали» – повідомлення ЗМІ, повідомлення громадян, інформація в Інтернеті, та від державних органів (але не голослівні та не заради зведення якихось особистих рахунків) також можуть послугувати підставою для перевірки національним агентством.

Відповідальність
Передбачена адміністративна відповідальність за подання завідомо недостовірних відомостей. В законі прописана градація, залежно від того, яка різниця між правдивими відомостями та тими, що зазначені у декларації. Якщо сума розходження складатиме від 100 до 250 мінімальних зарплат – то це потягне за собою адмінвідповідальність, якщо більше 250 зарплат, то вже кримінальну відповідальність. Такі речі мають розслідувати правоохоронні органи.

Кримінальну відповідальність посадова особа понесе також за навмисне неподання декларації, не зважаючи на попередження.

Недостовірні відомості про майно до 138 тис. грн. – несе дисциплінарну відповідальність.

Відомості, які не відповідають дійсності, про майно від 138 тис. грн. до 345 тис. грн. – адміністративний штраф від 17 до 43 тис грн. Але потрібно довести реальний умисел декларанта.

Важливо знати, що перевірку декларацій на достовірність відомостей проводять податкові органи. А вже повну перевірку проводить НАЗК.

Центр протидії корупції має сумніви щодо ефективності роботи НАЗК
Безпосередній керівник Центру Віталій Шабунін доволі емоційно пояснив чому так.

– Відповідальність за те, що нині твориться навколо декларацій, несе Світовий банк, – нагадав він. – Вони були першою інституцією, яка поставила свої вимоги до нової української влади щодо нормального цивілізованого декларування. Інше питання, як цю безсумнівно позитивну систему можна використовувати на практиці. З точки зору зміни суспільства через ту інформацію, що ми матимемо в реєстрах про декларування, лежить у двох площинах. Одна з них – кримінальна, інша – суспільно-етична, яка насправді набагато важливіша для соціуму.

Усе незаконне майно посадовців, набуте до 2015 року, не зможе слугувати приводом для притягнення їх до кримінальної відповідальності. До 2015 року, виходить, злочину не було.

Говорячи про НАЗК, Шабунін був досить категоричним.
– НАЗК неспроможний орган, бо агентство не зможе провести належної звітності по деклараціям. Ці люди ледве не завалили найпростішу частину реформи. Хоча зібрати декларації в їхній роботі – це найпростіше, що може бути. Важче провести моніторинг способу життя, перевірку даних, звірку з реєстрами та що вже говорити про партійні фінанси. На жаль, я переконаний, що від цього органу ми не отримаємо адекватної роботи. І ніхто, окрім громадські активістів та журналістів, цієї роботи не зробить. Хоча перше питання – де ж вони масові перевірки до НАЗК, який жаліється на малочисельність необхідних кадрів, можливо змусять цей орган щось дійсно робити.

Як ми це можемо зробити?
Громадські активісти та журналісти-розслідувачі зможуть звірити задекларовані відомості з інформацією у відкритих реєстрах. Це, зокрема:

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;
державний земельний кадастр;
Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань
Єдиний реєстр МВС про володіння транспортними засобами фізичною або юридичною особою.