Днями у парку «Сосновий бір» виявили тіло 23-річного чоловіка. Оскільки не під мостом, то чи було це самогубство – велике питання. Бо так вже ще з радянських часів повелося, що рахунки з життям тут зводять винятково стрибком у 26-метрову прірву. Клята традиція, трясця її витокам… 50-річний міст вбиває з майстерністю професійого кілера, адже не виживає ніхто.
Відколи? Здавна. Ще малим школярем чув про такий випадок, і тоді про нього довго гомоніли всі Черкаси. Значить трагедія, яких мало. Так само, але дещо пізніше, із другою датою на надгробку визначився й абсолютно адекватний за кращих життєвих обставин викладач місцевого ПТУ. Розлучився, напився і…
До нових часів. Важко пояснюваною стала смерть 2 липня 1999 року волонтера Корпусу Миру зі США, 27-річного Брайана Кроу. Випускник Каліфорнійського університету, радіоведучий, приїхав до Черкас, аби отак?
Травень 2008-го – суїцид 38-річного логопеда з дитсадка. Жінка стрибнула з мосту на очах десятків гостей весілля, які саме піднімалися туди, аби випити шампанського.
Липень 2009-го – під мостом виявили тіло 18-річної дівчини. З цього часу об’єкт потрапляє в поле зору учасників проекту “Битва екстрасенсів”. Майже всі вони сходяться на тому, що місце має чорну енергетику. Роман Латинін: “Тут відчувається дуже багато неупокоєних душ. Ці люди, я впевнений, не померли своєю смертю. Їх ніхто не відспівав, про упокій ніхто не молився. Саме отакий “неспокійний” стан їхніх душ й став причиною всього негативу, яким огорнутий ваш так званий “Міст Кохання”. Не розумію, чому його так назвали. Окрім холоду й порожнечі тут нічого не відчувається…” Чи знав Роман Латинін, що у 1937 – 1938 роках яри майбутнього парку стали місцем масових розстрілів? Можливо. В телепроектах взагалі можливо все.
27 червня 2016 року – з мосту стрибнув 36-річний чоловік, який за кілька днів помер у реанімації.
2 липня 2016 року – уночі рахунки з життям звів 19-річний юнак. Згодом батько висловив припущення, що “під міст підкладають тіла, щоб приховати вбивства”. І то була не його особиста версія, а скажімо так – людей більш обізнаних із ситуацією.
2 серпня 2016 року – “щасливий випадок”: останньої миті охоронець парку зупинив дівчину, яка вже перелазила через поруччя.
12 серпня 2016 року – самогубство 17-річного юнака.
19 жовтня 2017 року – самогубство 40-річної жінки.
13 листопада 2017 року – самогубство 35-річного чоловіка.
9 грудня 2017 року – ще один “щасливий випадок”. Професійний рятувальник Костянтин Проценко, перебуваючи у парку як простий відвідувач, “забалакав” хлопця, який вже знаходився по той бік мосту.
У 2018 – 2019 роках перехід над кручами капітально ремонтували. Зачинений, без настилу, майже постійно з працівниками, він не приваблював потенційних самогубців, тож обійшлося. До слова, тоді ж дизайнер середовищі і конструктор Роман Димйон запропонував проект прозорої “труби” з алюмінієвого профілю над пішохідної частиною мосту. Йшлося й про сітку під мостом. В “Дирекції парків” варіанти розглянули. На тому все.
21 квітня 2020 року – рахунки з життям звів 22-річний хлопець із Великої Бурімки, син голови сільської ради. Ще одна смерть із знаком запитання?
12 травня 2020 року – під мостом виявлене тіло 40-річного чоловіка.
Ну й насамкінець – така офіційна статистика по Черкащині в контексті. 2013 рік – 331 суїцид, 2014 – 323, 2015 – 298, 2016 – 327… Слід пам’ятати, що на кожну завершену спробу самогубства відбувається 5 – 7 так чи інакше зупинених. Кажуть – “невдалих спроб”, але тут як подивитися. Ну й далі щорічно – плюс-мінус 300. За січень – лютий 2020-го – 38. Це вам навіть не коронавірус з усіма накрутками.
Будьте здорові, живіть довго та при розумі, і нехай вам в голову ніколи не лізе всяка депресивна дурня, як би важко не було. Бо все мине, а другого шансу прийти у цей світ вже ніколи не випаде.
