Віра Григорівна Стецюра працює фельдшером на Чорнобаївській «швидкій» уже 32 роки. Жінка поділилася своїм життєвим досвідом та історіями, що виникають під час роботи. Про це повідомляють в КНП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф ЧОР».
Медиків у сім᾿ї не було. Але бабуся виховала у Віри Григорівни справжні людські риси. І щоб якось допомагати людям, дівчинка змалечку знала, з яким фахом пов᾿яже свою долю.
– Я не шукаю в людях негативу. Бо тоді світ поганим здається. А як тоді жити? Хочеться, щоб всі один до одного по-доброму ставились. Мені й зараз шкода усіх пацієнтів. Люди всякі є, але мале – безпорадне, старе – теж, бо вже сил не має, а молодь заробляє на життя і не має часу зважати на своє здоров᾿я. Тому якщо людина викликає «швидку», значить це вже для неї «критичний стан».
Найгіршими викликами фельдшер вважає виклики до п᾿яних. Вони неадекватні, поводять себе грубо.
– Колись приїжджаємо на «без свідомості», а там чоловік лежить під абрикосою у тіні. Люда рідко каже диспетчеру, що п᾿яна, навіть якщо знає. Тож я йому нашатирний спирт, а він очі розкрив, на лікті підвівся і каже «О, знову швидка?». Чоловік дійшов до такого стану, як хотілося, а ми йому завадили. А ще гірше, як вони схоплюються та накидаються на нас’, – розповідає медик.
– В минулому році під Чорнобаєм автобус потрапив у ДТП. Було багато постраждалих. Ми першими прибули на місце події. Людей багато, ти бігаєш, щоб допомогти. Тебе на всіх не вистачає, бо всі звуть, а тобі потрібно побачити, кому в першу чергу надати допомогу… Це відчуття, що ти не в змозі встигнути все і відразу – найгірше.
А ще боляче, коли люди поряд навіть не уявляють, скільки переживань має і скільки зусиль докладає медик, щоб допомогти. Шалена нервова напруга і емоційна віддача. А «спостерігачі» на все дивляться як на якусь виставу. І не бажають допомогти, приміром, витягти постраждалого в ДТП з кювету нагору.
– Це взагалі принизливо – стояти і знімати на телефон або розповідати що і як нам робити. Ти ж передусім людина, громадянин! Тож допоможи, а не знімай для інтернету, – ділиться думками фельдшер.
Але, не зважаючи на різні ситуації, Віра Григорівна зізнається, що любить свою роботу. Бо колектив хороший, бо пацієнти чекають. І хоч їй доводиться їздити на зміну за 30 кілометрів, жодного разу не думала про те, щоб змінити екстренку на щось спокійніше. У вільний час відпочиває душею зі сім’єю та квітами.