Чи приходило тобі на думку, що ми були б ідеальною парою, але в іншому житті чи вимірі? У нас є спільні інтереси, риси характеру, які притягують. За чарівною посмішкою і жартами ми залишаємо інтригу на себе справжніх. Я дражню тебе фемінізмом, волелюбністю та фразою: «Я сильна та незалежна жінка». Натомість, ти для озброєння одягаєш маску байдужості й лише зрідка вона злітає з твого впевненого, пихатого самолюбства.
Дивно, але ми боїмося слова «стосунки» як пекельного кола, і обходимо третьою дорогою хороших людей. Твоє прагнення теплоти, турботи, попри загальне показове зречення кохання, штовхає на пошуки. Наче крот, ти рухаєшся прямо, але дорога закільцьована.
Усі твої друзі вже мають подружок, а ти досі не можеш зняти себе із «паузи». Тому для відводу очей згадуєш пам’ятні «гейські» жарти і майже щовечора йдеш на «полювання».
Не забув свій гнучкий список вподобань? «Повненька – не підходить, ця надто худа, а в цієї очі не чіпляють», – як маленька вибаглива дитина ти перебираєш у магазині життя ляльок. У цьому випадку, я продавчиня, яка з посмішкою оцінює твої старання та аналітично-оцінні здібності.
В іншому вимірі я б повикидала всі ляльки та відшмагала так, що дивитися ні на кого, окрім мене, ти б не зміг. Жартую…
В іншому житті ми б зустрілися по-дурному сценарію і я ще довго нарікала на банальність сюжету. Наприклад, я їхала б у траліку й дивилася у вікно, а ти їхав у машині й кармічно ці транспортні кораблі долі зупинилися на червоний. Погляд – і запаморочення від дивних відчуттів. А потім твоя невинна, весела посмішка розтопила б Антарктиду моєї душі…Ох, надто солодко,що аж хочеться заїсти перцем ці дурні роздуми. Крч, як у якійсь дешевій французькій мелодрамі все закрутилося б…
Ех, але хіба то цікаво? Тому ми в цьому житті. Просто пересічні люди. Будь-яку симпатію вбиваємо в зародку і рухаємося, незримо дивлячись уперед.
