У черкаській школі запроваджують європейський досвід переробки сміття

У черкаській школі запроваджують європейський досвід переробки сміття

Сьогодні в Україні багато говориться про збереження екології, виховання європейського громадянина та зміну національного менталітету відповідно до реалій сучасної цивілізації. Однією з вимог формування такого світогляду вважається виховання шанобливого ставлення до навколишнього середовища змалечку. У багатьох сучасних європейських країнах екологічним вихованням дітей займається школа. В Україні, і в Черкасах зокрема, теж є навчальні заклади, які приділяють цій проблемі достатньо часу і зусиль. Шкода лише, що на нашій землі таких шкіл досить мало і вони є, імовірніше, щасливим виключенням, ніж живим втіленням серйозної державної програми.
Минулого місяця автору цих рядків пощастило відвідати Польщу. У будівлі Муніципального культурного центру гостинно зустріли війт гміни Радослав Коженьовський та його заступник Зенон Задружний, голова Ради гміни Марчин Качмарчик та директор культурного центру Анна Манецька. Під час зустрічі обговорили проблеми та успіхи самоврядування в гміні, що складається з 27 сіл. В одному з них, с. Юзефув, пощастило відвідали дитсадок, початкову школу та гімназію, що стали наглядним доказом того, якою ефективною може бути спільна інвестиція мешканців та самоврядування. У школі навчаються діти з чотирьох навколишніх сіл, яких довозить у школу і додому комфортабельний шкільний автобус (мрія наших сільських шкіл).

У черкаській школі запроваджують європейський досвід переробки сміття

Разом з директоркою школи ми пройшлися по навчальному закладу, позаглядали у класи, де побачили проектори з екранами, щоб діти могли дивитися навчальні відео чи схеми з підручників. Вразили гімнастичний зал, спортивний зал, шкільний стадіон зі штучним покриттям. Всюди пандуси та вбиральні для дітей з особливими потребами та кімната фізичної реабілітації. У шкільному буфеті – ніякої хімії, чіпсів чи сухариків, тільки печиво і випічка із натуральних продуктів. Особливо ж зацікавила така, здавалося б дрібниця, з яких, напевно і складається національний менталітет та рівень цивілізованості, – контейнери для роздільного збору сміття.

У черкаській школі запроваджують європейський досвід переробки сміття

В Польщі багато уваги приділяється створенню ефективної системи переробки відходів, яка б дозволяла не лише позбавляти смітники отруйних речовин, а й отримувати певний дохід від повторного використання деяких матеріалів. Відразу прийшла в голову думка: «А як же в нас?». За відповіддю на це запитання ми звернулися в навчальний заклад, який у Черкасах вважається однією з найбільш прогресивних у плані екологічного виховання.

У черкаській школі запроваджують європейський досвід переробки сміття

– Ми в школі власними силами проводимо роботу зі збору сировини вже років 6, – розповідає вчитель біології та екології Черкаської спеціалізованої школи І – ІІІ ступенів № 3 Людмила Довгаль. – Почалося з того, що ми виготовили з картонних коробок з-під печива контейнери і встановили їх у кожному класі. Після уроків учні вкидали в них різноманітні записки, чернетки, обгортки тощо. Звісно, як і в кожній школі, в нас є сезонні акції зі збору макулатури, але ідея була в тому, щоб поставити це на зовсім інший рівень, так би мовити щоденний. Через деякий час ми налагодили співпрацю з компанією, яка займається вторинною переробкою. До речі, очолює її наш колишній учень. Вони забезпечили нас своїми фірмовими паперовими контейнерами, в які ми тепер і збираємо макулатуру. Результативність таких дій стала зрозумілою через деякий час. Скажімо лише протягом одного року за допомогою цих контейнерів ми назбирали майже тонну макулатури. На ці гроші дуже хотілося б купити нові костюми в драмгурток або крани з фотоелементами, які економлять воду, але наше законодавство накладає на освітні заклади певні обмеження в фінансових питаннях. Тому ми змогли лише використати отримані кошти для заміни лампочок на енергоощадливі. У нас уже немає жодної лампочки розжарювання. Діти теж мають свої заохочення. Наприклад, клас, який перемагає у зборі макулатури, отримує грамоту.
Крім макулатури в школі також займаються відпрацьованими елементами живлення. За словами педагогів, минулого року в ході агіткампаній діти зібрали майже тонну батарейок. Та й співпрацю з переробною компанією у школі планують розширювати. Вирішується питання про встановлення поряд з макулатурними контейнерами ємностей для скла і пластику. Тож, сподіваємося, найближчим часом і в нашій школі знайдеться що показати полякам.
На жаль, існує проблема, яку на рівні освітніх закладів вирішити надзвичайно складно, адже вона впирається в суто економічні чинники.
– На жаль, такого рівня в переробці вторинної сировини, як у Польщі, в Україні ми дочекаємося ще не скоро, – з жалем констатує педагог. – І річ тут не лише в освіті. У Польщі, як і в багатьох інших європейських країнах, грамотно побудовані сміттєпереробні заводи. У Черкасах же лише намагалися ініціювати побудову подібної установи. До речі, в громадських слуханнях з цього питання брала участь і організація «Екологічна варта», осередок якої є і в нашій школі. На жаль, поки що результатів немає. Це накладає свій відбиток і на виховання. Наприклад, наші діти сортують сміття в різні контейнери, але вони бачать, як потім його зсипають в один бак машини і відвозять на смітник. Виникає запитання: навіщо була потрібна вся попередньо пророблена робота? Подібна ситуація і з батарейками. В Україні жоден завод не має ліцензії на переробку відпрацьованих елементів живлення. Куди ж подіти зібрані батарейка? Ми пакуємо їх в ящики і поштою відправляємо Українській екологічній лізі, яка пересилає наші «подарунки» аж у Францію, бо лише там вдалося знайти фірму, котра має потрібну ліцензію.
За словами вчителів, поки діти менші, вони просто радіють від того, що беруть участь в акціях і перемагають у збиранні. Старші ж думають глибше і аналізують не лише слова дорослих, а й дії. І для того, щоб пояснити їм, чому ми повинні турбуватися про природу, незважаючи на таке ставлення до неї інших, педагогам доводиться потрудитися.

У черкаській школі запроваджують європейський досвід переробки сміття

– Дуже поширеною є думка, що ставлення до довкілля можна виховати, й починати потрібно з перших дитячих кроків. Її цілком розділяю й я, – говорить голова еко-асоціації «Еко-світ» Людмила Ткаченко. – На жаль, в нашому місті дуже мало класів, які навчаються з екологічним нахилом, «на пальцях» можна порахувати й такі дошкільні дитячі заклади. За період моєї громадської природоохоронної діяльності, а це вже 10 років, до мене лише тричі зверталися представники навчальних закладів з проханням посприяти в озелененні, коли б дітки разом із батьками та вчителями заклали перше в своєму житті дерево, а потім ми дивуємося тим картам, на яких зафіксовано масові незаконні вирубки по всій території України. Повагу потрібно виховувати не лише до людей, а й до природи, як до нашого живого, повноцінного партнера по життю, від якого напряму залежить стан нашого здоров’я. На жаль, багато людей просто не розуміє вплив стану довкілля на здоров’я, адже в школі їм цього могли не пояснити.
Статті на екологічну тематику рідко мають щасливий кінець. Не є виключенням і проблема екологічного виховання юних черкащан та й українців загалом. Втім хочеться вірити, що ситуація не настільки погана, щоб її не можна було виправити протягом кількох якщо не років, то принаймні десятиліть. Свідченням цього є слова одного з учнів уже згадуваної школи.

У черкаській школі запроваджують європейський досвід переробки сміття

– Коли я бачу на вулиці, як здоровий дорослий чолов’яга кидає на підметену бруківку обгортку від цигарок, мені хочеться підійти і пояснити йому, що він робить велику помилку, – говорить голова шкільного екологічного комітету шкільного парламенту Черкаської спеціалізованої школи І – ІІІ ступенів № 3, учень 11-А класу Денис Натура. – Звісно, я вже дорослий, і розумію, що у відповідь на такі слова нічого хорошого не почую. Але в цей момент маю в душі настільки глибоке відчуття, що це неправильно і так не повинно бути, що просто не можу стримувати себе. І таки підходжу і кажу. Мені важко зрозуміти людей, які живуть лише сьогоднішнім днем, не бажаючи думати про те, що буде з їхніми дітьми і внуками.

Створення матеріалу про досвід Польщі стало можливим завдяки Швейцарсько-українського проекту «Підтримка децентралізації в Україні» DESPRO та Фонду міжнародної солідарності «Solidarity Fund PL».

Тетяна Очеретяна, Владислав Бедринець

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x