Він любить активний відпочинок, зустрічати схід сонця на природі, кататися річкою на SUP-борді, молодий та прогресивний, із постійним бажанням удосконалюватися та змінювати на краще рідне місто. Любомир Коломієць, один із засновників спільноти Dnipro SUP Team, у проєкті «Нової Доби» «Незалежність: 29».
− Які три людини вплинули на позитивні зміни в твоєму житті?
− Найголовніша − це мама – одна з тих людей, яка навчила цінувати мене нематеріальні речі. Друга – це дружина Тетянка, яка наситила мене позитивом. А третьої людини конкретної немає, є кілька людей – наша команда Dnipro SUP Team: Міша Косяков, Олег Зінченко, Олександр Заруба і перелік далеко не повний. Усі ці люди взаємодоповнюють наш рух і доповнюють мене, це люди, на яких завжди можна покластися.
− Що надихає у твоїй діяльності?
− Це насамперед, люди, команда, яку треба берегти. Також мене надихає результат. На днях, коли побачив, що козака на сапі вибрали одним із символів області, був приємно вражений. Мені згадався наш перший івент «Кава на світанку». Ми тоді мали три дошки, хвилювалися, чи хтось прийде, адже не брали ніяких авансів. Пригадуючи, із чого все починалося, і спостерігаючи нинішні результати, розумієш, що зроблено багато. Це рівень, це визнання і нам це дуже імпонує, адже ми самі закладали цю символіку в наш власний брендинг, вуса і оселедець − це частина нашого командного логотипу. Чому я завжди говорю «ми», тому що я лише голос команди, один із тих, хто стоїть за організацією. І головне – це результат, ми працюємо на досягнення із кожним днем більшого. Цього року наш SUP-фестиваль визнали на рівні області: перша команда в Україні АТОвців, яка виступала на нашому фестивалі, перша команда, яка йшла в аматорських гонках за участі дівчинки з вадами зору. Крім фестивалю, ми часто проводимо івенти, заходи і люди постійно запитують, коли наступний. І це також нас дуже надихає.
− Чи можеш виокремити свої досягнення за останні 29 років?
− Моїм найбільшим досягненням є сім’я і двоє мегакрутих дітлахів, яких ми виховуємо. Усе почалося із сім’ї, Тетянка підтримала мене в купівлі першої дошки. Якби не вона, то цього нічого не було. Крім того, це наша SUP-спільнота, наша команда. Але вже складно розмежовувати команду і сім’ю, бо це величезна родина.
− Ви багато подорожуєте сім’єю. Які є улюблені місця на Черкащині та в Україні загалом?
− Їх дуже багато, зокрема набережна Дніпра, пляж «Митницький», де знаходиться наша SUP-станція. Люблю Городищину, місцевий кар’єр, там дуже гарний схід і захід сонця, тим більше місце віддалене від людей. Крім цього, я обожнюю річку Рось, туди хочеться повертатися знову й знову. Для мене це найпрекрасніша водна артерія Черкащини. Україна й класна тим, що її постійно можна відкривати. Ми вже маємо улюблені місця для відпочинку, та водночас знаходимо й нові. Із улюблених − гора Піп Іван, або як наші дітлахи її називають Ведмежою горою. Коли вперше йшли туди, діти були зовсім маленькими і щоб заохотити їх до підйому, ми придумали історію, що на вершині живе ведмідь. Вони й досі в це вірять, що це саме він лишав їм по дорозі смаколики. Ще цьогоріч відкрили Лебедівку, невеличке куротне селище на березі Чорного моря. Подобається, що там є цілий ліс понад морем. Є місця, які ми від сезону до сезону відвідуємо традиційно. Це Грибівка, на березі моря, і туди ми їздимо щороку проводжати літо.
