Свого часу очолював спортивну галузь міста, брав участь у Помаранчевій революції та був на барикадах Революції Гідності. 2014 року пішов добровольцем на війну, потім став народним депутатом України 8-го скликання. Олег Петренко у проєкті «Нової Доби» «Незалежність:29».
− Які три людини змінили Ваше життя у певний його період?
− Насамперед, це мої батько і дід, які виховували мене й формували як особистість, закладали найкращі риси. Дід був людиною із великої літери. Свого часу очолював Черкаський комерційний технікум. Пригадую, як на 10 річницю з дня смерті мого дідуся у навчальному закладі зібралася значна кількість тих, хто знав діда. Хтось може прожити життя і людину після смерті ніхто не згадає, а тут пройшло 10 років, і на зустрічі до мікрофона була постійно черга. Усі хотіли сказати добрі слова про мого дідуся. Батько звісно формував у мені чоловічі риси, фундаментальні складові патріотичного виховання. Улітку 2014 року, коли пішов добровольцем у батальйон «АЗОВ» під командуванням Андрія Білецького, на мій світогляд уже в такому дорослому віці, вплинув саме він. Змінилися мої погляди, переконання, вони еволюціонували й трансформувалися.
− Що надихає у Вашій діяльності?
− Під час передвиборчої кампанії 2014 року було дуже багато зустрічей із людьми. На початку навіть не уявляв, наскільки ці зустрічі стануть мотивацією для мене: очі людей, які сподіваються на тебе, на те, що будуть якісь зміни в їхньому житті, місті, країні. Коли вдавалося результативно й ефективно вирішувати проблеми міста чи окремих людей, це мене надихало. Усі п’ять років роботи відчуття задоволення, вдячність людей за допомогу ‒ це була єдина мотивація.
− Які можете виокремити досягнення за 29 років Незалежності?
− Старшому сину 25 років, молодшому буде 2 роки на Покрову, це і є найбільші мої досягнення. Старший син патріот, коли я повернувся з війни і був уже в стінах Верховної Ради, він пішов служити. Захищав Маріуполь із моря, не проста була служба. Упевнений, що й молодший буде патріотом і стане на захист країни, якщо потрібно буде. Я дуже рано почав займатися підприємницькою діяльністю, але ніколи не зациклювався на збагаченні. Ніколи не був байдужим до свого міста. Свого часу очолював спортивну галузь Черкас і тоді, вже в далекому 2008 році, завдяки спільній роботі з колегами Черкаси вперше перемогли в номінації «Найспортивніше місто України». Дійсно вдалося зробити певний прорив і в матеріально-спортивній базі, і в розвитку спортивного життя міста. Потім був період господарської діяльності, керував великим обласним підприємством. У буремні для нашої країни часи брав участь у Помаранчевій революції, був на барикадах Революції Гідності, далі добровольцем на війні. Ніколи не лишався осторонь таких подій у країні.
− Розкажіть, де любите відпочивати на Черкащині?
− Поза конкуренцією, звичайно, Холодний Яр. Там маю й дачу, де люблю відпочивати, хоч і рідко буваю. Також для мене особливою є уманська «Софіївка», звідти родом моя мама й там пройшло її дитинство. Узагалі на Черкащині надзвичайно багато місць, які можуть стати частиною туристичних маршрутів. І в розвитку внутрішнього туризму Черкащини є великий потенціал.
