Агресору потрібна жертва, без неї він ніхто. Тому агресор завжди намагатиметься її втримати: маніпуляціями, вмовляннями, подарунками, пробаченнями, тимчасовим гарним ставленням. Жертва його пробачає, й все починається знову. Замкнуте коло. До чого це я?

Про насилля останні дні та й наступні, принаймні, 16 днів говоритимуть багато. Після соціального вибуху під тегом \”янебоюсьсказати\” суспільство якимось чином об\’єдналося чи його осяйнуло, що про це можна і треба говорити. Хоча, як на мене, говорити – то лише говорити. Адже жертві завжди потрібен агресор – це її модель поведінки. Про що я?

Якось я написала блог \”Припиніть катувати себе і займіться спортом\”, де описала ситуацію моральних знущань. А нині відчула потребу написати блог \”Припиніть бути жертвою\”. Автобіографічний. І потім осяйнуло мене: говорити мало, писати мало, завжди потрібно діяти. Змінити свою модель поведінки, розірвати отой вічний рольовий трафік, в якому ти – жертва. Навіть якщо ти просто жертва спілкування. Моральні знущання, часом, болючіші, аніж фізичні.

Все – у голові. Моделі поведінки, різні трикутники, родові програми тощо. Все починається й закінчується в голові. І жертва ти доти, допоки не віришиш інакше. Так, залишатися наодинці зі своїми тарганами в голові страшно, але набагато страшніше усе життя бути жертвою і створювати таку ж родову програму своїм дітям.