Міжнародний мотофестиваль «Тарасова гора» відбувся на Черкащині нещодавно. Захід тривав у с. Свидівок протягом трьох днів. Цьогоріч на байкерський зліт з’їхалися не лише мотоциклісти з різних регіонів України, а й мотолюбителі з Білорусі, Сполучених Штатів Америки. Ми поцікавилися звідки у байкерів з’явилося захоплення мото.
Дмитро Тимошенко:
– Моє захоплення мотоциклами почалося зі школи. Першу поїздку дуже добре запам’ятав, адже знайомий запропонував покататися. А взагалі їжджу з 14 років. З братом разом розбирали, ремонтували мотоцикли. Першим моїм мотоциклом став дідовий, з того часу змінив вже 19 байків. Я надаю перевагу двохколісному транспорту, оскільки це зручно, швидко та цікаво. Раніше я часто їздив на байкерські з’їзди, рок-концерти, тепер менше вільного часу. “Тарасову гору” я люблю, оскільки тут панує особлива атмосфера, а ще можна побачити рідкісні моделі мотоциклів.
Надія Пасічнюк:
– У мене чоловік байкер, їздить на мото вже близько десяти років. Я його захоплення розділила 7 років тому. За кермо поки боюся сідати. Мені дуже подобається їздити на мотоциклі, бо, як каже мій чоловік, чотири колеса возять тіло, а два – душу. Рідні нормально ставляться до нашого захоплення. Донька вперше на мотоциклі проїхалася в три місяці. На байкерському злеті я вдруге. Приваблює як атмосфера, так і люди.
Денис Колесник:
– Моя любов до мотоциклів почалася з того, що теща заборонила будувати лазню. Мені треба було щось робити, тому я і купив перший мотоцикл. Це було 8 років тому. Мені подобається відчуття свободи, яке дає поїздка. Хоча різне бувало, навіть в аварію потрапив. Упав з мотоцикла, “перелетів” через кермо, добре, що в шоломі на той момент був, бо страшно подумати про наслідки. Після цього намагаюся бути дуже обережним на дорозі. Я обожнюю мотофестивалі за те, що можна поспілкуватися з друзями з усієї України. Я відвідую подібні заходи близько п’яти разів на рік. “Тарасова гора” і “Дорога на Січ” – найулюбленіші фестивалі.
Рената Березнікова:
– У мене захоплення мотоциклами з’явилося чотири роки тому, коли виповнилося 50 років. У мене син та чоловік мотоциклісти. Я подумала, якщо вони можуть, то чим я гірше? Тому придбала мотоцикл, отримала права і поїхала. Для мене швидкісна їзда – це свобода духу. Я працюю в банку, а це дуже консервативна структура, де багато обмежень. А коли ти їдеш – їх немає: вітер, сонце…Тим паче, я по гороскопу Водолій, а вони волелюбні. Їзда на мото, це мій своєрідний протест. Мені подобаються байкерські фестивалі, бо тут збираються люди, які близькі по духу. У житті вони бізнесмени, чиновники, а тут поводять себе як діти.
Ігор Щербак:
– Я народився на мотоциклі та їжджу на ньому дотепер. У 11 років я вкрав маленького моторчика і причепив на велосипед. Відтоді й почав захоплюватися мото. У мене є автівка, але байк і машина – зовсім різні речі. Особливість мотоциклу – це вітер у вухах, відчуття свободи. Я відвідую мотофестиваль “Тарасова гора” ще з років започаткування заходу, але інколи подібні зустрічі пропускаю. На фестивалі мені найбільше подобається спілкуватися, за весь час знайшов тут багато друзів.
Роман Дідковський:
– Захоплюватися байками почав з дитинства. Дивився як каталися старші хлопці й попросив, щоб дали покермувати і мені. Відтоді їзда на мото для мене як наркотик. Кожен справжній хлопець, у якого бензин в крові, коли приходить час, пересідає з велосипеда на мопед. Мотофестивалі почав відвідувати з 2014 року, але з перервами, бо перебував на службі. Потім купив байк “Yamaha” і зараз у мене вже три мотоцикли. Найбільша відстань, яку я подолав за кермом мото – Київ-Ізмаїл. У машині ти їдеш, ніби в кареті, а на байку ловиш кайф від відчуття польоту. На таких заходах як “Тарасова гора” мені подобається драйв та позитив, який відбувається протягом концертної програми.
Сергій Осауленко:
– Уперше на мотоцикл я сів в Індії. Мені було незручно ходити пішки, тож вирішив взяти в оренду скутер. Потім повернувся в Україну і купив мотоцикл. На мотофестивалі “Тарасова гора” я вдруге. Це єдиний захід, де я можу побачити такі марки мотоциклів, які не побачу протягом року. Для мене це своєрідна тематична виставка. Мені подобаються подібні зустрічі, бо тут панує тепла атмосфера, усі присутні доброзичливі та привітні, захід містить цікаву концертну програму. Наприклад, на фесті був передприм’єрний показ кінострічки “Толока”. А що може бути краще, ніж перегляд українського кіно на березі річки?
Ольга Свєтник:
– Я активно їжджу на байку понад три роки. Колись друзі запропонували мені проїхатися на мотоциклі – це було кохання з першого кілометра. Мотофестиваль “Тарасова гора” – третій захід для байкерів, який я відвідала. Я учасниця клубу “Bajaj” і тут збираються члени цієї організації з усієї України. Уже зустрілася з колегами з Києва та Дніпра. “Тараска” – це наша можливість, щоб згуртуватися. Протягом усього часу їзди на байку, я спостерігала різну реакцію у свій бік. Деякі засудливо позиркували, хтось не розумів мого захоплення та відмовляв цим займатися. Однак, я не зважаю на подібні речі, подумки згадую, що працюю мотоінструкторкою та їжджу не гірше, ніж мотоспортсмени.
